Ст 243 кпк

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 243. Порядок залучення експерта

1. Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого.

2. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.

3. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу.

1. Коментована стаття визначає можливість та загальний порядок залучення експерта сторонами кримінального провадження. Перша частина містить принципові положення, які обумовлюють порядок залучення експерта стороною обвинувачення. Проведення судової експертизи — це слідча дія, яка являє собою особливу, передбачену кримінальним процесуальним законом форму одержання нових знань, що мають значення для справи, за допомогою проведення досліджень особами зі спеціальними знаннями в галузях науки, техніки, мистецтва тощо. Процесуальну форму цієї слідчої дії визначають закріплені в законі положення, що передбачають умови й процедури залучення спеціалістів для її проведення. Призначення експертизи віднесено на розсуд слідчого, прокурора, слідчого судді (крім випадків, коли процесуальні особи зобов’язані звернутися до експерта для проведення експертизи), який приймає рішення виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, необхідності застосування наукових, технічних або інших спеціальних знань і неможливості встановлення фактичних даних іншим шляхом. Таке рішення може бути прийнятим слідчим, прокурором не лише за їх ініціативою, а й за клопотанням сторони захисту чи потерпілого.

2. У ч. 2 коментованої статті надано право захисту самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, зокрема обов’язкової. Щодо останньої, то вона буває судово-медичною або судово-психіатричною чи комплексною судово-медичною та психіатричною. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», змін до якого не внесено, судово-медичні та судово-психіатричні експертизи проводяться виключно державними спеціалізованими установами, але це не заважає їх проведенню за дорученням захисту

на договірних умовах. Крім того, сторона захисту може клопотати перед особою, що здійснює кримінальне провадження, про залучення експертів і призначення експертизи.

3. Залучаючи експерта для проведення експертизи, слідчий, прокурор повинен дотримуватися такої процедури: визначити юридичні та фактичні підстави, а також обрати момент призначення експертизи; вибрати експерта та з’ясувати необхідні дані щодо його спеціальності та компетентності; визначити установу, в якій повинна бути проведена судова експертиза і в якій є відповідні спеціалісти; сформулювати питання, що підлягають вирішенню експертами; скласти постанову про призначення експертизи з вказівкою часу й місця її проведення; підготувати для дослідження матеріали (об’єкти) та зразки для порівняльного дослідження; відібрати, належним чином упакувати й надати у розпорядження експерта матеріали кримінального провадження, які необхідні для проведення дослідження.

При залученні експерта на слідчого, прокурора покладається обов’язок з’ясування необхідних даних щодо спеціальності та компетенції експерта. Ці дані встановлюються під час бесіди з ймовірним експертом та з’ясування питання про те, чи не зацікавлений він у вирішенні кримінального провадження, при вивченні документів, що засвідчують його особу, а також підтверджують освіту, спеціалізацію, стаж наукової, практичної та експертної роботи, місце роботи, посаду, яку він займає тощо. Дані щодо спеціальності та компетенції експерта, який є співробітником експертної установи, встановлюються його керівником та відображаються в окремій довідці або у висновку експерта.

4. Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду клопотань, скарг, речей, документів, інших доказів, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Сторона захисту, відповідно до ч. З ст. 42 КПК, має право збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази. Підозрюваному, обвинуваченому та їхнім захисникам надано право самостійно вирішувати питання про необхідність проведення судової експертизи й надано можливість реалізувати це право.

5. Сторона захисту може звернутися з клопотанням до слідчого судді про залучення експерта. Відповідно до ч. 2 ст. 244 КПК у клопотанні зазначається: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання; 4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи; 5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом.

Зміни в КПК: перезавантаженість судів чи покращення процесу для сторони захисту?

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» запроваджено зміни не лише шляхом введення нових кодексів у цивільному, господарському процесі та адміністративному судочинстві, але й шляхом внесення деяких змін до кримінального процесу, які набудуть чинності вже 16.03.2018 р.

Усі підрозділи органу досудового розслідування до одного суду незалежно від місцезнаходження

Якщо брати до уваги здійснення досудового розслідування на прикладі Національної поліції України, то кожен територіальний відділ поліції подає клопотання про забезпечення кримінального провадження до суду в межах свого фактичного територіального знаходження та, як правило, у відповідний районний суд, назва якого збігається з назвою району відповідного підрозділу (тобто Деснянське УП ГУНП у м. Києві до Деснянського районного суду м. Києва, Шевченківське УП ГУНП у м. Києві до Шевченківського районного суду м. Києва тощо).

До набуття чинності змінами, у ст. 132 КПК України чітко було встановлено, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді (тобто відсторонення від посади, тимчасовий доступ до речей та документів, арешт майна, запобіжні заходи) подаються до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Водночас зміни регламентують, що заходи забезпечення кримінального провадження розглядатиме лише суд за місцем реєстрації органу досудового розслідування як юридичної особи.

Так, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як юридична особа в м. Києві зареєстроване лише Головне управління Національної поліції у м. Києві. Фактично юридична адреса знаходиться Шевченківському районі, тоді як управління поліції – в кожному районі окремо.

Це означає, що з 16.03.2018 р. всі управління поліції у м. Києві, незалежно від району, будуть звертатися з такими клопотаннями виключно до Шевченківського районного суду м. Києва.

Також це стосується структурних підрозділів – відділів поліції ГУНП у Київській області. Оскільки ГУНП в Київській області знаходиться у Шевченківському районі м. Києва, а змінами до ч. 2 ст. 132 КПК України чітко регламентовано, що навіть якщо фактичне місцезнаходження структурного підрозділу органу досудового розслідування відрізняється від зареєстрованого місцезнаходження органу досудового розслідування як юридичної особи, подання та розгляд клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюються виключно слідчим суддею місцевого суду за зареєстрованим місцезнаходженням органу досудового розслідування як юридичної особи.

Аналогічні правила встановлюються щодо клопотань про застосування запобіжних заходів та клопотань про надання дозволу на обшук.

Нові строки досудового розслідування

Згідно зі змінами до ч. 1 ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Відтепер регламентується, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення в Єдиний реєстр досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:

  • 6 місяців – у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
  • 12 місяців – у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;
  • 18 місяців – у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Зміни до КПК України регламентують, що слідчий/прокурор також зобов’язані закрити кримінальне провадження у випадку, коли закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Тобто з моменту набуття чинності вищевказаними нормами всі «фактові провадження» закриватимуть у зв’язку з відповідними строками.

Необхідно буде закривати кримінальні провадження, в межах яких нікому не повідомлено про підозру. Натомість періодично можуть активно проводитися обшуки, не даючи можливості суб’єктам господарської діяльності нормально працювати, адже до набуття чинності змінами строки обчислюються виключно від дня повідомлення особі про підозру. Все решта зазначено як «розумні строки».

Якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи, кримінальне провадження підлягає закриттю.

Як же тепер продовжуватимуться строки досудового розслідування?

Раніше «фактові кримінальні провадження» могли невідомо скільки «лежати у сплячому вигляді» та фактично могли активізуватися в будь-який момент. Строки досудового розслідування продовжувалися до 3 місяців керівником місцевої прокуратури, до 6 місяців – регіональною прокуратурою, до 12 місяців – ГПУ.

Звичайно, сторона захисту мала право подати заперечення щодо відсутності необхідності продовження строків, натомість така процесуальна дія мала «формальний характер».

Після набуття чинності змінами строк у фактових кримінальних провадженнях може бути неодноразово продовжений слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженого з прокурором, на строк, встановлений п. 1-3 ч. 2 ст. 219 цього Кодексу.

Якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у 2-місячний строк, він може бути продовжений в межах 12 та 18-місячних строків до 3 місяців – керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до 6 місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником або заступником, заступниками Генерального прокурора; до 12 місяців – слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим з Генеральним прокурором або його заступниками.

Строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до 3 місяців, якщо його неможливо закінчити внаслідок складності провадження; до 6 місяців – внаслідок особливої складності провадження; до 12 місяців – внаслідок виняткової складності провадження.

Порядок продовження строку досудового розслідування слідчим суддею надає можливість стороні захисту викласти свої доводи щодо відсутності підстав для продовження строку досудового розслідування, а саме:

  • обґрунтування протиправності та необґрунтованості повідомлення про підозру;
  • відсутність складності провадження та бездіяльність органу досудового розслідування;
  • відсутність необхідності отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови, що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин, а також якщо досліджені під час вирішення цього питання обставини свідчать про відсутність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру, та/або підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.

Таким чином, зміни надають можливість суду контролювати орган досудового розслідування, щоб останній був позбавлений права розтягувати строки досудового розслідування.

Що нового під час обшуків?

Було внесено зміни до порядку проведення обшуку (ст. 234, ст. 236 КПК України). Звичайно, чимало позитивних змін відбулося завдяки так званому «Закону маски-шоу стоп».

Які ж ще зміни будуть?

Клопотання про обшук повинні містити додатково індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв’язок зі вчиненим кримінальним правопорушенням, що має виключати можливість у правоохоронних органів вилучати будь-які речі, документи, грошові кошти, засоби телефонного зв’язку.

Додатково слідчий у клопотанні повинен буде зазначити обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей, відповідно до ч. 2 ст. 93 цього Кодексу, або за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом, а доступ до осіб, яких планується відшукати – за допомогою інших слідчих дій, передбачених цим Кодексом. Зазначена вимога не поширюється на випадки проведення обшуку з метою відшукання знаряддя кримінального правопорушення, предметів та документів, вилучених з обігу.

Слідчий суддя відмовлятиме у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор не доведе, що за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання і вилучення речей та документів, які мають значення для досудового розслідування і встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте та сімейне життя особи.

Враховуючи, що розгляд клопотань про надання дозволу на обшук підлягають аудіофіксації, а з 2019 р. – відеофіксації, то під час судового розгляду сторона захисту завжди зможе довести, що під час надання дозволу на обшук судом не було достовірно з’ясовано, що втручання в особисте та сімейне життя особи було доцільним.

Також додатково встановлено, що у разі відмови у задоволенні клопотання про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчий/прокурор не має права повторно звертатися до слідчого судді з клопотанням про дозвіл на обшук того самого житла чи іншого володіння особи, якщо у клопотанні не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею. Це виключає право слідчого/прокурора подавати безпідставно велику кількість ідентичних клопотань до суду, доки розгляд клопотання не потрапить до судді, який погодиться надати дозвіл.

Незалежно від стадії обшуку, слідчий/прокурор або інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов’язані допустити до місця його проведення захисника чи адвоката. Слідчий/прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий/прокурор зобов’язані допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.

Обшук особи здійснюється особами тієї самої статі у присутності адвоката/представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом 3-х годин не перешкоджає проведенню обшуку. Перебіг і результати особистого обшуку підлягають обов’язковій фіксації у відповідному протоколі.

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді обов’язково фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.

Додатково варто зазначити, що з 07.12.2017 р. недопуск адвоката до обшуку тягне за собою недопустимість зібраних під час обшуку доказів.

Експертизи по-новому

Експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, або якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.

Відповідно до змін, слідчий/прокурор зобов’язані звернутися з клопотанням до слідчого судді для проведення експертизи, а не напряму до експерта.

Згідно зі ст. 243 КПК України в новій редакції, експерт залучається у разі наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.

Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше ніж через 5 днів від дня його надходження до суду. Таке клопотання може бути задоволене, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що для вирішення питань, котрі мають істотне значення для кримінального провадження, необхідно залучити експерта.

Слідчий суддя самостійно визначає експерта, якого потрібно залучити, або експертну установу, якій необхідно доручити проведення експертизи. Зазначена обставина повинна виключати можливість залучення сумнівних експертів, оскільки досить часто з боку працівників правоохоронних органів злучаються не експерти, а спеціалісти, які відповідно до своїх повноважень, не завжди мають право проводити той чи інший вид експертизи.

Цікавим моментом є те, що слідчий суддя чи суд, вирішуючи питання про призначення експертизи, має право не включити до ухвали запитання, поставлені особою, яка звернулася з відповідним клопотанням, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі. Таким чином, якщо фабула кримінального провадження містить відомості про один злочин, то питання, які не стосуються обставин такого кримінального провадження, можуть бути відхилені судом.

Скасування повідомлення про підозру

Повідомити про підозру та у зв’язку з цим обрати запобіжний захід до особи – процес нескладний та завжди містить суб’єктивну думку слідчого/прокурора щодо обставин можливого вчинення особою того чи іншого злочину.

Згідно зі змінами, відтепер можна буде оскаржити повідомлення слідчого/прокурора про підозру після спливу 1 місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або 2 місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Такі нововведення надають новий інструментарій захисту підозрюваного від необґрунтованих підозр у вчиненні злочину. Звичайно, буде нова судова практика, яку творитиме сторона захисту, але це дає додаткові можливості ще на стадії досудового розслідування закінчити кримінальне провадження або побудувати позицію захисту в напрямку виправдування особи або пом’якшення кваліфікації дій особи шляхом скасування повідомлення про підозру в злочині, який інкримінують особі.

Чому це важливо?

Можна навести приклад у корупційних правопорушеннях, коли вносять відомості до ЄРДР за ч. 3 або ч. 4 ст. 368 КК України, а обвинувальний акт до суду передають за більш «легкою» кваліфікацією щодо злочинів, які не належать до тяжких чи особливо тяжких.

Для чого це робиться з боку правоохоронних органів? Відповідь є очевидною. Для можливості обрати найсуворіший запобіжний захід як тримання під вартою та для можливості здійснення негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться виключно у кримінальних провадженнях щодо тяжчих або особливо тяжких злочинів.

Що ж принесуть нам зміни до КПК України – невідомо. Однак сподіваємося, що покращиться процес проведення досудового розслідування та буде усунено можливість зловживання прогалинами КПК з боку органу досудового розслідування.

Набрали чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України

З 16.03.2018 року набрали чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу України, передбачені підпунктом 11-27, 45 пункту параграфу 1 Розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Так, однією з новацій є внесення змін до ч. ч. 1,2 ст. 242, ч. 1 ст. 243, ч. ч. 1, 6, 7 ст. 244 КПК України, згідно яких передбачено проведення експертиз експертними установами, експертом або експертами лише за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження. При цьому слідчий суддя самостійно визначає експерта, якого необхідно залучити, або експертну установу, якій необхідно доручити проведення експертизи.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 КПК України клопотання про призначення експертизи розглядаються слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів із дня його надходження до суду. Законом не передбачено винятків з цього положення, у тому числі щодо проведення експертиз для встановлення причин смерті, визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень тощо.

Згідно Порядку взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами охорони здоров’я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини обов’язково направляють для проведення судово — медичної експертизи трупи (частини трупів) людей: з ознаками насильницької смерті або підозри на таку смерть, смерть яких настала раптово або при нез’ясованих обставинах, смерть яких настала поза місцем їхнього проживання, особу яких не встановлено.

У разі смерті людини за місцем свого проживання без ознак насильницької смерті на місце події виїжджає лікар, який проводить огляд трупа та за його результатами інформує підрозділ Національної поліції про можливість встановлення причин смерті без патологоанатомічного розтину.

Таким чином, судово – медична експертиза щодо встановлення причин смерті в рамках кримінального провадження проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді, після чого, згідно ч.4 ст.238 КПК України, з письмового дозволу прокурора труп підлягає видачі.

Автор: За інформацією Прилуцької місцевої прокуратури

Про доцільність залучення експерта слідчим суддею в кримінальному процесу.

З 16.03.2018 р. згідно ст. 243 КПК у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03.10.2017 р. («судова реформа») «експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження». Наразі предметом уваги професійних кіл є видима сторона функціонування цього законодавчого нововведення (défilé) – організаційні труднощі: зміна стану об’єктів експертного дослідження (швидкопсувних, об’єктів судмедекспертизи), додаткове навантаження на слідчих, слідчих суддів).

Не менший інтерес мала б викликати глибинна, прихована сторона (backstage) не тільки від пересічного обивателя, а й від більшості юристів не кримінального профілю, необізнаних у засадах судового контролю на стадії досудового розслідування, яка дає відповіді на запитання: А) навіщо законодавець передав залучення експерта на стадії досудового розслідування на рішення слідчого судді? Б) якою буде дієвість й ефективність цієї новели? В) чи виконуватиме ця новела свою регулятивну мету – перевірку законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод осіб у кримінальному провадженні та недопущення їх порушень внаслідок проведення експертизи.

А. Навіщо законодавець передав вирішення питання про проведення експертизи на стадії досудового розслідування на судовий контроль? Зазвичай будь-якому законодавчому нововведенню передує виявлення певної проблеми , яка або істотно обмежує певне право особи, або має паралітичні, патові чи інші негативні наслідки. Дотогочасна практика залучення експерта самостійно сторонами не виявляла надзвичайних проблем, за винятком того, що більшість експертиз виконуються тривало (3 і більше місяці) або залучались на завершальній стадії розслідування і потребою очікування їх висновку обґрунтовувалось продовження строків розслідування. До слова, первинно законопроект № 6232 («судова реформа») передбачав єдиний, універсальний підхід до проведення судової експертизи у всіх процесах (цивільному, господарському, адміністративному) за зразком «піонерського» кримінального: експерт залучається учасниками провадження, які надають висновок експерта суду, або судом (ч. 2 ст. 69, ст. 99 ГПК, ч.2 ст. 72 ЦПК, ст. 103 ЦПК, ч.2 ст. 68, ст. 102 КАСУ), і зберігав процедуру проведення експертизи на досудовому розслідуванні у редакції КПК 2012 року. Нова ж редакція статей 242-244 КПК – це структурний елемент так званої «поправки Лозового» . Проблема затягування строків розслідування, в тому числі і шляхом невиправданого залучення судових експертиз, існує і має серйозні антагоністичні наслідки: а) уникнення від кримінальної відповідальності підозрюваних, суспільне відчуття безкарності злочинців і недовіра до правоохоронних органів через їх неспроможність розкривати і розслідувати злочини; б) обмеження прав підозрюваних застосуванням заходів процесуального примусу, обмеження права на честь і гідність (добре ім’я) безперспективним провадженням. Тож, очевидно, законодавче нововведення має за мету запобігати залученню експертиз, якими безпідставно розширюються межі доказування по горизонталі і вертикалі (з питань не належних до предмету доказування або коли наперед відомо, що результатом експертизи буде висновок про неможливість дачі висновку чи ймовірний висновок, який матиме лише орієнтуюче значення для перевірки певної версії тощо). Отже, передумови для вжиття певних заходів, в тому числі й законодавчих, для запобігання вищеозначених негативних наслідків і зловживань є.

Б і В. Чи буде для цієї мети дієвим, ефективним та доцільним) заходом передання на вирішення слідчого судді питання про залучення експерта? З аналізу ст. 244 КПК доводиться констатувати, що віддаючи залучення експерта на рішення слідчого судді, законодавець для повноцінного виконання функції судового контролю з точки зору запобігання затягуванню строків розслідування не прописав процесуальних механізмів його реалізації.

Зокрема, сторону, яка звертається з клопотанням про залучення експерта не зобов’язано надавати слідчому судді інформацію про те: 1) які експертизи у провадженні вже проведено, із якими висновками експерта; щодо яких запитань дано експертний висновок, а щодо яких ні, а щодо яких була відмова від давання висновку; 2) які експертизи перебувають на виконанні; 3) як проходив хід розслідування, зокрема, чи продовжувались його строки та з яких підстав; 4) чи застосовано до підозрюваного запобіжний захід або захід процесуальної примусу (в тому числі до інших осіб), чи продовжувались їх строки. Адже ч. 2 ст. 244 КПК, якою визначено вимоги до змісту клопотання про залучення експерта та обсяг матеріалів (доказів) для його підтвердження, додатків не передбачає жодного положення, спрямованого на інформування слідчого судді щодо цих моментів. Тобто серед структурних елементів клопотання немає жодного такого, що спрямований на перевірку слідчим суддею співвідношення (ймовірності) чи не є залучення експерта способом зловживання процесуальними правами і затягування строків досудового розслідування. Крім цього, відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 244 додатки до клопотання мають стосуватись виключно доводів клопотання, а до ч. 5 ст. 244 КПК «під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення клопотання».

Отже, повноваження викликати свідків і вимагати будь-які інші матеріали, що лежать поза межами змісту клопотання про залучення експерта, у слідчого судді нема. За ч. 6 ст. 244 КПК «слідчий суддя задовольняє клопотання, якщо особа, яка звернулася з відповідним клопотанням, доведе, що для вирішення питань, що мають істотне значення для кримінального провадження, необхідне залучення експерта».

Отже, оскільки вирішувати інші питання (факт можливості проведення експертизи з метою затягування строків розслідування) слідчий суддя законом безпосередньо не наділений, він не повинен щодо них збирати інформацію, вивчати та аналізувати.

Навіть, якщо в силу ч. 3 ст. 244 КПК змоделювати, що кожне наступне клопотання про залучення експерта в конкретному провадженні розглядатиме один і той же слідчий суддя (який уже знайомий з ключовими рисами провадження, в тому числі з призначеними раніше експертизами) внаслідок авторозподілу ІТС або коли в місцевому суді визначено тільки одного слідчого суддю, на його рішення ця його обізнаність не повинна впливати, оскільки вона лежить поза рамками предмета доказування при розгляді конкретного клопотання.

З аналізу усіх норм ст. 244 КПК видно, що віддаючи проведення експертизи на судовий контроль, законодавець не наділив слідчого суддю повноваженнями і необхідним ресурсом інформації для перевірки факту – може чи не може судова експертиза, про яку клопоче сторона процесу, бути способом зловживання процесуальним правом для затягування строків досудового розслідування.

Дискреція слідчого судді під час вирішення клопотання про залучення експерта обмежена лише встановленням обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання (п.3 ч.2 ст. 244 КПК), аналізом належності до предмета доказування у кримінальному провадженні майбутнього висновку експерта, та переліку запитань, що виносяться на його вирішення (п.4 ч.2 ст. 244 КПК). Тобто, фактично слідчий суддя зможе перевірити і відсіяти тільки явно не належні до предмета доказування в кримінальному провадженні майбутні судові експертизи.

У ситуаціях неочевидної, «прикритої» неналежності експертизи до предмета доказування зловживання можуть виражатись у постановці перед експертом віддалених до предмета доказування запитань, надання на експертизу матеріалів, щодо яких є сумніви у допустимості й достовірності їх походження (речових доказів, зразків, протоколів слідчих дій тощо), коли за правилом «плодів отруєного дерева» наперед відомо, що майбутній висновок експерта буде недопустимим доказом тощо. І тут постає запитання: а якими є процесуальні й гносеологічні можливості слідчого судді запобігти «прикритим» неналежним експертизам?

Оскільки ч. 2 ст. 244 взагалі не передбачає обов’язку та необхідності для сторони, що звертається з клопотанням до слідчого судді, не те що надавати, а бодай номінально наводити об’єкти, що надаватимуться для дослідження судовому експерту, то слідчий суддя не матиме й можливості їх оцінити з точки зору не витрачання часу на безрезультатну судову експертизу. Іншими словами, слідчий суддя не матиме ні реальної змоги, ні процесуального повноваження перевірити правильність вилучення, упакування, зберігання речових доказів, порівняльних зразків – об’єктів експертного дослідження, а відтак не може спрогнозувати отримання категоричного чи ймовірного висновку експерта або висновку «про неможливість дачі висновку» і, виходячи з цього, приймати рішення про доцільність проведення експертизи в цілому.

Під контроль слідчого судді поставлено тільки перелік запитань до експерта. Як підказує практичний досвід, фільтр судового контролю для цього завдання буде ефективним принаймні за однієї з таких умов: 1) високий рівень обізнаності слідчого судді з можливостями й організацією призначення окремих видів судових експертиз; 2) обов’язкова участь при розгляді клопотання про залучення експерта протилежної сторони процесу. Адже без глибоких спеціальних знань з галузі судової експертизи відповідних видів слідчому судді практично неможливо проконтролювати доречність та правильність постановки перед експертом того чи іншого запитання. Без таких спеціальних знань слідчий суддя не зможе критично оцінювати доводи клопотання і прийматиме рішення на віру, а не науково та емпірико обґрунтовано, а відтак мету судового контролю не буде досягнуто.

Альтернативним засобом збалансування недостатнього рівня компетентності слідчого судді щодо спеціальних знань профілю відповідної судової експертизи могла б бути активна участь у розгляді клопотання протилежної сторони процесу та потерпілого. Адже, елемент змагальності під час судового контролю спрямований на забезпечення всебічного, повного та об’єктивного дослідження доводів клопотання, а отже має підвищувати досягнення мети судового контролю щодо забезпечення конституційних прав особи та довіру до рішень слідчого судді.

Фактично за цілком слушною логікою законодавця змагальність з процедури розгляду клопотань слідчим суддею усунена лише у тих випадках, коли а) коли змагальність несумісна з раптовістю як організаційно-тактичним принципом успішності проведення майбутньої слідчої дії чи заходу забезпечення кримінального провадження, як от – розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів за умови існування реальної загрози їх зміни або знищення (ч. 2 і 4 ст. 163 КПК), розгляд клопотання про обшук (ч. 4 ст. 234 КПК); б) є непотрібною в силу засвідчувального характеру певного повноваження слідчого судді – розгляд клопотання про привід (ст. ст. 141, 142 КПК), коли контроль слідчого судді зводиться до перевірки (удостовірення) здійснення належних викликів і доведення їх до відома особи.

Однак, дозвіл слідчого судді на привід обумовлений застосуванням примусу до особи: обмеження її конституційного права на вільний вибір місця перебування й свободи пересування, а проведення експертизи реалізацію будь-яких конституційних прав не обмежує (за винятком стаціонарної судово-психіатричної експертизи (ч. 2 ст. 509 КПК) або модельовано, коли об’єктом експертизи є житло чи інше володіння особи всупереч її волі, або біологічні сліди людини і потрібне примусове відібрання в особи експериментальних біологічних зразків (ч. 3 ст. 245, ст. 241 КПК) тощо).

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 244 КПК клопотання про залучення експерта розглядається з повідомленням сторони, яка подала клопотання, але не обов’язково за її участі, і без повідомлення та участі протилежної сторони процесу. Фактично законодавець заклав перевірочно-засвідчувальну модель судового контролю за зразком приводу (ст. ст. 141, 142 КПК), але за цієї моделі слідчому судді без власних глибоких знань з профілю судових експертиз буде тяжко перевірити підстави експертизи, доцільність й належність запитань до предмета доказування.

З цього маємо ще 4 під-висновки: 2.1. Слідчий суддя позбавлений можливості отримати й проаналізувати протилежні або й взаємодоповнюючі доводи іншої сторони процесу, що не сприяє всебічному і повному контролю підстав проведення експертизи, кола запитань.

2.2. Хоч законодавець виключив можливість з’єднаного змагального розгляду клопотання про залучення експерта за участю обох сторін, однак у протилежної сторони відповідно до ч.1 ст. 244 КПК є право звертатись із клопотанням про залучення навіть тієї ж однойменної (альтернативної) експертизи за тим самим або подібним предметом (переліком запитань) і щодо тих самих об’єктів. Отже, слідчий суддя не вправі буде відмовити протилежній стороні процесу у проведенні експертизи на тій підставі, що таку ж експертизу уже залучила інша сторона, зрештою, у більшості випадків йому про це може бути й невідомо (якщо ІТС обиратиме для розгляду клопотань різних слідчих суддів). Отже, кожна зі сторін ізольовано, тактично й процесуально незалежно одна від одної може звертатись з клопотанням про залучення експертизи, в тому числі й альтернативної. При цьому, хоча й не забезпечується змагальність розгляду слідчим суддею таких клопотань, однак у цілому забезпечується змагальність сторін на стадії досудового розслідування. І на фоні цього слід очікувати, що 90-100% клопотань будуть задовольнятись.

2.3. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК проведення експертизи за дорученням слідчого судді здійснюється за рахунок коштів з Державного бюджету України, і, як тепер можна впевнитись, за закладеної законодавцем парадигми санкціонування слідчим суддею залучення експерта немає місця для оптимізації чи економії бюджетних коштів на проведення експертизи.

2.4. Угляд і дискреція слідчих суддів будуть найбільш відчутними у ситуаціях потреби проведення однією стороною кількох альтернативних експертиз в альтернативних експертних установах. Адже так само, як і сторона процесу може обґрунтувати тактичну й доказову необхідність виконання відразу кількох альтернативних експертних досліджень, так само і слідчий суддя може визнати будь-які аргументи їх проведення надуманими чи навпаки слушними.

Таким чином, розібравши передумови, дієвість і ефективність передання на вирішення слідчого судді питання про залучення експерта на стадії досудового розслідування на атоми, можна впевнитись, що доцільності у такому кроці законодавця нема. Такий крок за великим рахунком майже ніяк не впливатиме на захист конституційних прав учасників процесу, на запобігання затягуванню строків досудового розслідування, натомість невиправдано розширюватиме межі судового втручання в діяльність органів розслідування та «паралізуватиме» її.

Крім цього, в системі процесуальних гарантій, спрямованих на запобігання необґрунтованому затягуванню строків досудового розслідування, а також права учасників процесу на розумні строки як елемента права на справедливий суд (ст. 6 ЄКПЛ) є три взаємодоповнюючі механізми: 1) ч. 6 ст. 28 КПК гарантує підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням про необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж передбачено законом; 2) п. 9-1 ч.1 ст. 303 КПК в редакції закону № 2213-VІІІ від 16.11.2017 р. гарантує право оскарження до слідчого судді відмови прокурора, слідчого у задоволенні скарги на недотримання розумних строків особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником, захисником; 3) ст.ст. 294-297-1 КПК в редакції закону № 2147- VІІІ від 03.10.2017 р. гарантують достатні фільтри щодо продовження строків досудового розслідування, в тому числі й шляхом судового контролю.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 297-1 «слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, якщо слідчий не доведе, що додатковий строк необхідний для отримання доказів, які можуть бути використані під час судового розгляду, або для проведення чи завершення проведення експертизи, за умови що ці дії не могли бути здійснені чи завершені раніше з об’єктивних причин…». Ч.2 ст. 297-1 КПК зобов’язує у клопотанні слідчого/ прокурора з поміж іншого вказувати: всі слідчі та інші процесуальні дії, проведені під час кримінального провадження; обставини, що перешкоджали здійснити інші необхідні процесуальні дії раніше; процесуальні дії, проведення яких потребує додаткового часу; значення результатів цих процесуальних дій для судового розгляду; строк, необхідний для проведення або завершення процесуальних дій. Як видно, власне при розгляді клопотання про продовження строків розслідування закон надає слідчому судді всю необхідну доказову базу для можливості повноцінної перевірки факту необхідності їх продовження чи завуальованого зловживання правом стороною обвинувачення.

Таким чином, і з позиції системи кримінально-процесуальних гарантій утверджуємось у висновку, що передання вирішення питання про проведення судової експертизи з метою запобігання затягуванню строків досудового розслідування на судовий контроль є механізмом дублюючим, тавтологічним, і, як показано вище, неефективним відносно цієї мети, а тому, очевидно, зайвим і обтяжливим процес.

Share the post «Про доцільність залучення експерта слідчим суддею в кримінальному процесу.»