П 1 ст 295 коап

Оглавление:

Стаття 295. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку

Податковий кодекс України (ПКУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 15.08.2018
  • вступив у чинність 24.11.2011

Ст. 295 ПКУ в останній чинній редакції від 15 серпня 2018 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ XIV. Спеціальні податкові режими

Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності

Стаття 295. Порядок нарахування та строки сплати єдиного податку

295.1. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

295.2. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

295.3. Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

295.4. Сплата єдиного податку платниками першої — третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

295.5. Платники єдиного податку першої і другої груп, які не використовують працю найманих осіб, звільняються від сплати єдиного податку протягом одного календарного місяця на рік на час відпустки, а також за період хвороби, підтвердженої копією листка (листків) непрацездатності, якщо вона триває 30 і більше календарних днів.

295.6. Суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку.

Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом.

295.7. Єдиний податок, нарахований за перевищення обсягу доходу, сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

295.8. У разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію за рішенням контролюючого органу на підставі отриманого від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

У разі анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу податкові зобов’язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому проведено анулювання реєстрації.

295.9. Платники єдиного податку четвертої групи:

295.9.1. самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу;

295.9.2. сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах:

у I кварталі — 10 відсотків;

у II кварталі — 10 відсотків;

у III кварталі — 50 відсотків;

у IV кварталі — 30 відсотків;

295.9.3. фізичні особи — підприємці, які у звітному періоді обрали спрощену систему оподаткування та ставку єдиного податку, встановлену для четвертої групи, або перейшли на застосування ставки єдиного податку, встановленої для четвертої групи, та юридичні особи, утворені протягом року шляхом злиття, приєднання або перетворення у звітному податковому періоді, у тому числі за набуті ними площі нових земельних ділянок, вперше сплачують податок протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, в якому відбулося таке обрання/перехід, в якому відбулося утворення (виникнення права на земельну ділянку), а надалі — у порядку, визначеному підпунктом 295.9.2 цього пункту;

295.9.4. що припиняються шляхом злиття, приєднання, перетворення, поділу у податковому (звітному) періоді, зобов’язані подати у період до їх фактичного припинення контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та місцем розташування земельних ділянок уточнену податкову декларацію;

295.9.5. зобов’язані у разі, коли протягом податкового (звітного) періоду змінилася площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у зв’язку з набуттям (втратою) на неї права власності або користування:

уточнити суму податкових зобов’язань з податку на період починаючи з дати набуття (втрати) такого права до останнього дня податкового (звітного) року;

подати протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним періодом, контролюючим органам за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки декларацію з уточненою інформацією про площу земельної ділянки, а також відомості про наявність земельних ділянок та їх нормативну грошову оцінку;

295.9.6. у разі надання сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в оренду іншому платникові податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації. У декларації орендаря така земельна ділянка не враховується;

295.9.7. у разі оренди ними сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду в особи, яка не є платником податку, враховують орендовану площу земельних ділянок у своїй декларації;

295.9.8. перераховують в установлений строк загальну суму коштів на відповідний рахунок місцевого бюджету за місцем розташування земельної ділянки.

Уголовный Кодекс Республики Беларусь
Статья 295-1. Незаконные действия в отношении охотничьего огнестрельного гладкоствольного оружия

1. Незаконные приобретение, передача во владение, хранение, перевозка, пересылка или ношение охотничьего огнестрельного гладкоствольного оружия или боеприпасов к нему либо незаконные приобретение, передача во владение, перевозка, пересылка или ношение составных частей или компонентов охотничьего огнестрельного гладкоствольного оружия, совершенные в течение года после наложения административного взыскания за такие же действия, –

наказываются штрафом, или исправительными работами на срок до двух лет, или арестом.

2. Незаконные изготовление либо сбыт охотничьего огнестрельного гладкоствольного оружия, его составных частей, компонентов или боеприпасов к нему –

наказываются штрафом, или исправительными работами на срок до двух лет, или арестом, или лишением свободы на срок до двух лет.

3. Действия, предусмотренные частью 2 настоящей статьи, совершенные повторно либо группой лиц по предварительному сговору, –

наказываются исправительными работами на срок до двух лет, или арестом, или лишением свободы на срок до пяти лет.

Стаття 294. Набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32 — 1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п’ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п’ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її розглядав.

КОМЕНТАР від ресурсу «ПРОТОКОЛ»:

В принципі давно вже відомо, що постанови суду у справах про накладення стягнень за адміністративні правопорушення, в тому числі стягнення накладенні за порушення Правил дорожнього руху, оскаржуються тільки один раз — до суду апеляційної інстанції. Для цього існує пряма норма КУпАП – ст. 294 «набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови».

Проте, у деяких випадках зацікавлені особи, які не згоді з рішенням суду апеляційної інстанції у справі, намагаються щось викрутити із складно написаного законодавства у цьому питанні. Так, зокрема відстоюється право на касаційне оскарження судового рішення, передбачене Конституцією України і подаються скарги до ВАСУ або навіть ВССУ.

У цій справі суд першої інстанції закрив справу у зв’язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення., передбаченого ст. 124 КУпАП — «Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна». Начебто непогане рішення. Проте, суд апеляційної інстанції скасував це рішення і закрив провадження у зв’язку із закінченням строку протягом якого адміністративне стягнення може бути накладено на особу з моменту вчинення правопорушення. (Ст. 38 КпАП). Особа виявилась принциповою і вирішила доказувати свою невинуватість на вищу рівні.

Спеціально для такого випадку ВСУ розглянув цю справу і підкреслив, що рішення судів про накладення адмінстягнень не оскаржуються у касаційному порядку, а касаційні скарги подані за правилами адмінсудочинства мають повертатись судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини п’ятої статті 214 КАС України.

Оскільки всі засоби національного захисту права вичерпуються в даному випадку після рішення суду апеляційної інстанції у справі залишається можливість подання звернення до ЄСПЛ, проте щиро не радимо на це витрачати життя. Краще забутьте!

О проведении проверок по труду органами местного самоуправления

Вопрос проведения проверок соблюдения трудового законодательства сейчас очень актуален. При этом несмотря на внесение изменений в КЗоТ и Закон Украины от 21.05.97 г. № 280/97-ВР «О местном самоуправлении в Украине», а также утверждение КМУ постановления от 26.04.2017 г. № 295 «Некоторые вопросы реализации статьи 259 Кодекса законов о труде Украины и статьи 34 Закона Украины «О местном самоуправлении в Украине» (вступившего в силу 16 мая 2017 года), вопрос о порядке проведения проверок, в том числе органами местного самоуправления, так до конца не урегулирован.

Не утверждены формы актов проверок, нет порядка ведения реестра служебных удостоверений и пр., о чем мы подробно писали в Комментарии к указанному постановлению КМУ. По сути, по новому Порядку проверки еще не проводятся, так как нет самых необходимых для этого форм документов.

Вопросы о полномочиях на проведение проверок органами местного самоуправления возникли сразу после вступления нововведений по проверкам с 1 января 2017 года. Так, в частности, ст. 259 КЗоТ предусмотрено, что надзор и контроль за соблюдением трудового законодательства осуществляют органы Гоструда, а органам местного самоуправления такие права не предоставлены.

Также нет прав у органов местного самоуправления налагать штрафы — финансовые санкции, предусмотренные ст. 265 КЗоТ за нарушение трудового законодательства.

Однако Минсоцполитики в письме от 26.04.2017 г. № 8830/0/2-17/28 (изданном еще до вступления в силу постановления КМУ от 26.04.2017 г. № 295 на основании проекта этого постановления) сообщает, что действующим законодательством органам местного самоуправления делегированы полномочия по государственному контролю за соблюдением законодательства о труде, а также наложения штрафов в случае выявления его нарушений, по сути игнорируя нормы КЗоТ.

При этом вопрос наложения штрафов органами местного самоуправления регламентируется п. 2 ч. 3 ст. 34 Закона о местном самоуправлении, поэтому, по их мнению, необходимости внесения изменений в ст. 265 КЗоТ нет.

А составление протоколов об административных правонарушениях для применения административных штрафов за нарушение трудового законодательства на основании ч. 1 — 4 ст. 41 КУоАП и так предусмотрено п. 2 ч. 1 ст. 255 КУоАП. Поэтому и в этом плане ничего менять не нужно.

По нашему мнению, если все же изменения в КЗоТ внесены не будут, есть много оснований для обжалования решений органов местного самоуправления в суде относительно применения ответственности к работодателям…

Лист Міністерства соціальної політики України від 26.04.2017 р. № 8830/0/2-17/28

Міністерство соціальної політики розглянуло звернення стосовно проведення органами місцевого самоврядування перевірок дотримання законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях і повідомляє.

У зв’язку із набранням чинності Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Мінсоцполітики розроблено проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – проект акта), яким запроваджується механізм легалізації відносин у сфері зайнятості та оплати праці через делегування органам місцевого самоврядування повноважень із здійснення контролю у цій сфері.

Проект акта розроблено з метою забезпечення здійснення виконавчими органами міських рад, міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад делегованих повноважень Державної служби України з питань праці щодо державного контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, а також накладення штрафів у разі виявлення його порушень.

Проектом акта, який на сьогодні подано на розгляд Уряду, визначено функції представників Держпраці та органів місцевого самоврядування при виконанні заходів з контролю за дотриманням законодавства про працю.

Також інформуємо, що у вичерпному переліку установ, на які не поширюється мораторій на проведення перевірок у 2017 році, визначеному статтею 6 Закону України від 03.11.2016 р. № 1728-VIII «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі – Закон), органи місцевого самоврядування відсутні.

Стосовно необхідності внесення змін до статті 265 Кодексу законів про працю України інформуємо, що питання накладення штрафів органами місцевого самоврядування регламентується пунктом 2 частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частин першої – четвертої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті КУпАП, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 КУпАП на посадових осіб, уповноважених виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад на складання протоколів про адміністративні правопорушення, поширюються норми частин першої – четвертої статті 41 КУпАП.

З огляду на викладене стаття 265 Кодексу законів пре працю України не потребує внесення змін.

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Стаття 295. Надіслання копії рішення по скарзі або протесту на постанову

Сторінки матеріалу:

  • Стаття 295. Надіслання копії рішення по скарзі або протесту на постанову
  • Сторінка 2
  • Сторінка 3

Копія рішення по скарзі або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. В той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.

Про результати розгляду протесту повідомляється прокуророві.

(1) Відповідно до статті 295 КУАП, копія рішення по скарзі або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. В той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.

(2) Про результати розгляду протесту повідомляється прокуророві в порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру».

Стаття 296. Наслідки скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв’язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.04.2001 р. № 2342-ІІІ)

(1) Відповідно до ч. 1 ст. 296 КУАП, скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв’язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

(2) Відповідно до ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Відповідно до статті 1 цього Закону, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Відповідно до ст. 2 цього Закону та в аспекті застосування статті 296 КУАП право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає лише у випадку закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 3 громадянинові відшкодовуються (повертаються):

1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв’язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум втраченого заробітку та інших грошових доходів, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування виправних робіт як адміністративного стягнення.

Майно повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У разі смерті громадянина право на відшкодування шкоди у встановленому законодавством порядку переходить до його спадкоємців.

Згідно ст. 11 Закону, у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов’язані роз’яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди. У разі закриття справи про адміністративне правопорушення орган дізнання, слідчий, прокурор або суд зобов’язані на прохання особи в місячний строк письмово повідомити про своє рішення трудовий колектив, в якому працює особа, або за її місцем проживання.

Якщо відомості про накладення на громадянина адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт були поширені в засобах масової інформації, то на вимогу цього громадянина, а в разі його смерті на вимогу його родичів чи органу дізнання, слідчого, прокурора або суду засоби масової інформації протягом одного місяця роблять

повідомлення про рішення, що реабілітує громадянина, відповідно до чинного законодавства України.

Розмір відшкодовуваної шкоди залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду — до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі про відшкодування матеріальної шкоди.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу дізнання, досудового слідства чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

(3) Порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт уточнюється також у Положенні про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженому спільним Наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5/3/41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за № 106/1131).

Отже, згідно цього Положення, ще раз підкреслюється, що завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Громадянинові, а в разі його смерті — його спадкоємцям відповідний орган одночасно з повідомленням про закриття справи в стадії дізнання і попереднього слідства або постановою (ухвалою) суду (судді) направляє повідомлення, в якому роз’яснює, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав.

Повідомлення складається за формою, що встановлена в додатку до цього Положення. У повідомленні зазначається перелік тільки тих вимог, на які даний громадянин має право претендувати.

При відсутності відомостей про місце проживання спадкоємців повідомлення направляється їм не пізніше п’яти днів з дня їх звернення до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

  1. Відповідно до ст. 3 Закону відшкодуванню громадянинові підлягають:
  1. заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;

2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи попереднього слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

  1. судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
  2. суми, сплачені громадянином у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги;
  3. моральна шкода.

Згідно з частиною 1 ст. 4 Закону розмір сум, які передбачені п. 1 ст. З Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час виправних робіт як адміністративного стягнення.

Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відбування адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт.

Середньомісячний заробіток для визначення розміру відшкодування шкоди обчислюється:

Постанова № 74698753, 15.06.2018, Михайлівський районний суд Запорізької області

1) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО «СВІТАНОК»

2) ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ У М.КИЄВІ

Михайлівський районний суд Запорізької області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Машкіна Н.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Головного Управління ДФС у Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, керівника ТОВ СГП «Світанок», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ст.163-2 ч.1 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

30.05.2018 року, о 17 год. 00 хв. ОСОБА_1 — головою ТОВ СГП «Світанок», розташованого за адресою: Запорізька область, Михайлівський район, смт.Михайлівка, вул. Шкільна, буд. 1 а, в порушення п. 295.9.2, п. 295.9 ст. 295 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755VI до установи банку не було подано платіжного доручення по єдиному податку 4 групи, терміном сплати 30.04.2018 року

В судове засідання ОСОБА_1 не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі, при цьому суд розглядає справу у відповідності до ст. 268 КУпАП у відсутність правопорушника.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 163-2 ч. 1 КУпАП, підтверджується актом камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності, повноти нарахування, своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання єдиного податку четвертої групи за №000675/08-01-55-01/20492465 від 29.05.2018 року, складеним головним державним ревізором відділу податків і зборів юридичних осіб Василівського управління ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_2, згідно якого було встановлено, що 30.05.2018 року, головою ТОВ СГП «Світанок» ОСОБА_1 в порушення пункту п. 295.9.2, п. 295.9 ст. 295 Податкового Кодексу України протягом граничного строку було несвоєчасно сплачено суму податкового зобов’язання з єдиного податку четвертої групи за 1 квартал 2018 року, відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків передбачена п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України; складеним протоколом про адміністративне правопорушення, який містить пояснення голови ТОВ СГП «Світанок» ОСОБА_1, згідно яких він здійснив переказ коштів на старий рахунок, зауважень та заперечень проти складеного протоколу ОСОБА_1 не має.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене 163-2 ч. 1 КУпАП, а саме: – неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів).

При накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 163-2 ч.1, 284 п. 1 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 163-2 ч. 1 КУпАП, застосувавши до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 85 (вісімдесят п’ять) грн. у прибуток держави (розрахунковий рахунок 31113106700185, Код одержувача 34676969, Банк платника: ГУДК у Запорізькій області м. Запоріжжя, МФО 813015, Код платежу 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 у прибуток держави судовий збір в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп. (рахунок отримувача 31215256700001, код отримувача 820019, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача – Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві).

Строк пред’явлення постанови до виконання складає три місяці з дати її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів через Михайлівський районний суд Запорізької області.