Гпк ст 286

Оглавление:

Гражданский процессуальный кодекс Украины (ГПК Украины) с комментариями к статьям

ГОРЯЧАЯ ЛИНИЯ БЕСПЛАТНОЙ ЮРИДИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ (495) 662-98-20: 441

Стаття 286. Рішення суду

1. Розглянувши заяву про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву.

2. Рішення про задоволення заяви, зазначеної у частині першій цієї статті, підлягає негайному виконанню та є підставою для примусової госпіталізації або продовження строку примусової госпіталізації особи в протитуберкульозному закладі на встановлений законом строк.

3. Після набрання законної сили рішенням суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації суд надсилає рішення відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони майна особи, стосовно якої ухвалено рішення суду.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 286 Цивільного процесуального кодексу України

1. Коментована стаття встановлює, що розглянувши заяву про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження строку примусової госпіталізації, суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву представника протитуберкульозного закладу.

Рішення повинно відповідати загальним вимогам до рішення суду, встановлених у ЦПК. У мотивувальній частині рішення повинно бути встановлено, якими зібраними по справі доказами підтверджено (або не підтверджено) наявність визначених законом підстав для примусової госпіталізації особи.

2. Рішення про задоволення заяви представника протитуберкульозного закладу є підставою для примусової госпіталізації подальшого лікування особи у такому закладі на встановлений законом строк. Таке рішення підлягає негайному виконанню. Примусова госпіталізація осіб, стосовно яких судом ухвалено відповідне рішення, здійснюється з урахуванням висновку лікаря на строк до трьох місяців. Продовження строку примусової госпіталізації таких осіб здійснюється за рішенням суду на визначений ним строк з урахуванням висновку лікаря, який здійснює лікування цього хворого. Примусова госпіталізація хворих на заразні форми туберкульозу, які страждають на психічні розлади, здійснюється в установленому законом порядку з урахуванням законодавства про психіатричну допомогу.

3. Рішення про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації хворих на заразні форми туберкульозу приймається судом за місцем виявлення зазначених хворих або за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу та підлягає негайному виконанню. Органи внутрішніх справ за зверненням керівника протитуберкульозного закладу надають у межах своїх повноважень допомогу у забезпеченні виконання рішення суду. Невиконання рішення суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу чи про продовження строку примусової госпіталізації тягне кримінальну відповідальність відповідно до закону.

4. Повноваження щодо охорони майна особи, примусово госпіталізованої до протитуберкульозного закладу, покладаються на органи місцевого самоврядування, яким надсилається рішення суду після набрання ним законної сили.

Статья 286. Отмена ограничения гражданина в дееспособности и признание гражданина дееспособным

СТ 286 ГПК РФ

1. В случае, предусмотренном пунктом 2 статьи 30 Гражданского кодекса Российской Федерации, суд на основании заявления самого гражданина, его представителя, члена его семьи, попечителя, органа опеки и попечительства, медицинской организации, оказывающей психиатрическую помощь, или стационарной организации социального обслуживания, предназначенной для лиц, страдающих психическими расстройствами, принимает решение об отмене ограничения гражданина в дееспособности. На основании решения суда отменяется установленное над ним попечительство.

2. В случае, предусмотренном пунктом 3 статьи 29 Гражданского кодекса Российской Федерации, суд по заявлению гражданина, признанного недееспособным, или выбранных им представителей, опекуна, члена семьи, медицинской организации, оказывающей психиатрическую помощь, или стационарной организации социального обслуживания, предназначенной для лиц, страдающих психическими расстройствами, органа опеки и попечительства на основании соответствующего заключения судебно-психиатрической экспертизы принимает решение о признании гражданина дееспособным. На основании решения суда отменяется установленная над ним опека.

3. Заявление о признании гражданина дееспособным рассматривается судом в порядке, установленном статьей 284 настоящего Кодекса.

Комментарий к Статье 286 Гражданского процессуального кодекса

Комментируемая статья предусматривает порядок отмены ограничения гражданина в дееспособности и признание гражданина дееспособным.

С заявлением об отмене ограничения в дееспособности могут обратиться гражданин, его представители, члены его семьи, попечитель, орган опеки и попечительства, медицинская организация, оказывающая психиатрическую помощь, или стационарная организация социального обслуживания, предназначенная для лиц, страдающих психическими расстройствами.

С заявлением о признании дееспособным могут обратиться гражданин, признанный недееспособным, выбранные им представители, опекун, член семьи, медицинская организация, оказывающая психиатрическую помощь, или стационарная организация социального обслуживания, предназначенная для лиц, страдающих психическими расстройствами, орган опеки и попечительства.

Основанием для удовлетворения заявления является полное восстановление психического здоровья, которое подтверждается заключением судебно-психиатрической экспертизы.

Заявление о признании гражданина дееспособным рассматривается в порядке особого производства, по правилам ст. 284 ГПК РФ.

Согласно правовой позиции Конституционного Суда РФ, выраженной в Определении от 22 марта 2011 г. N 378-О-О, «при возникновении же в процессе рассмотрения дела вопросов, требующих специальных знаний в областях науки, техники, искусства, ремесла, суд назначает экспертизу (часть первая статьи 79 ГПК Российской Федерации).

Для случаев рассмотрения дел о признании гражданина дееспособным законодатель установил требование об обязательном проведении судебно-психиатрической экспертизы, поскольку суду в таких случаях надлежит разрешать вопросы, требующие специальных знаний в области психиатрии. Как направленные на принятие законного, обоснованного и объективного решения по делу по заявлению о признании гражданина дееспособным, часть первая статьи 79, часть вторая статьи 286 ГПК Российской Федерации в системной связи со статьей 29 ГК Российской Федерации не могут быть признаны нарушающими конституционные права заявителя, перечисленные в жалобе» .
———————————
Определение Конституционного Суда РФ от 22 марта 2011 г. N 378-О-О.

Московский городской суд в Определении от 20 декабря 2011 г. по делу N 33-39307 указал следующее: «Из материалов дела видно и установлено судом, что К. решением Останкинского районного суда г. Москвы от 28 июля 2009 года по заявлению матери К.Р. признан недееспособным. От оформления опеки над ним мать отказалась и 21 октября 2009 года обратилась с заявлением о помещении сына в интернат. ДСЗН была выдана путевка для помещения К. в ПНИ N 18, где он находится с 14 сентября 2010 года.

Разрешая спор, оценив все доказательства по делу в их совокупности, в том числе заключение экспертизы, дав им надлежащую оценку в соответствии с нормами ст. 67 ГПК РФ, суд пришел к правильному и обоснованному выводу об отказе в удовлетворении заявленных требований.

Довод заявителя о том, что К. в настоящее время отдает отчет своим действиям и может руководить ими, не нашел своего объективного подтверждения в ходе судебного заседания.

Из заключения комиссии экспертов отделения амбулаторных судебно-психиатрических экспертиз ПКБ N 1 им. Алексеева от 21 июня 2011 года усматривается, что К. страдает хроническим психическим заболеванием в форме 28 октября 2010 года врачебная комиссия в ПНИ пришла к заключению, что К., несмотря на постоянно проводимую психотропную терапию, обнаруживает резистентность к лечению, выраженные нарушения поведения, аффективные расстройства, расстройства влечения, бредовые идеи отношения и ущерба с полным отсутствием критики к своему состоянию. Указанное психическое расстройство лишает его в настоящее время способности понимать значение своих действий и руководить ими.

Отказывая в удовлетворении заявленных требований, суд обоснованно исходил из того, что К. страдает хроническим психическим заболеванием, которое лишает его возможности понимать значение своих действий и руководить ими» .
———————————
Архив Московского городского суда. Дело от 20 декабря 2011 г. N 33-39307.

Статья 286 ГПК РФ. Отмена ограничения гражданина в дееспособности и признание гражданина дееспособным (действующая редакция)

1. В случае, предусмотренном пунктом 2 статьи 30 Гражданского кодекса Российской Федерации, суд на основании заявления самого гражданина, его представителя, члена его семьи, попечителя, органа опеки и попечительства, медицинской организации, оказывающей психиатрическую помощь, или стационарной организации социального обслуживания, предназначенной для лиц, страдающих психическими расстройствами, принимает решение об отмене ограничения гражданина в дееспособности. На основании решения суда отменяется установленное над ним попечительство.

2. В случае, предусмотренном пунктом 3 статьи 29 Гражданского кодекса Российской Федерации, суд по заявлению гражданина, признанного недееспособным, или выбранных им представителей, опекуна, члена семьи, медицинской организации, оказывающей психиатрическую помощь, или стационарной организации социального обслуживания, предназначенной для лиц, страдающих психическими расстройствами, органа опеки и попечительства на основании соответствующего заключения судебно-психиатрической экспертизы принимает решение о признании гражданина дееспособным. На основании решения суда отменяется установленная над ним опека.

3. Заявление о признании гражданина дееспособным рассматривается судом в порядке, установленном статьей 284 настоящего Кодекса.

Гпк ст 286

1. Орендна плата — це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

2. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об’єкта оренди.

3. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

4. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

1. Договір оренди є оплатним, розмір орендної плати встановлюється за погодженням сторін відповідно до вимог законодавства України. Орендна плата є фіксованою, обчислюється за певний період часу (як правило, за рік або місяць) та не залежить від результатів діяльності орендаря. Разом з тим терміни сплати можуть враховувати сезонність або особливості діяльності орендаря, про що зазначається в договорі оренди.

2. Коментована стаття кореспондується з положеннями ст. 762 ЦК України, що регулює питання плати за користування майном. Відповідно до абз. 2 ч. 1 цієї статті розмір плати може не бути встановлений договором. У такому разі орендна плата визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Разом з тим щодо господарських договорів оренди орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди, тобто без досягнення згоди щодо цієї умови договір оренди буде вважатися неукладеним (див. коментар до ст. 284 ГПК України).

Орендна плата з урахуванням її індексації також є істотною умовою договору оренди державного і комунального майна та договору оренди землі відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» та ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Більше того, для оренди істотною умовою є також форма платежу, строки, порядок його внесення і перегляду та відповідальність за його несплату.

3. Форма орендної плати визначається договором, вона може бути грошовою, натуральною або змішаною. Відробіткова форма орендної плати у цій статті не передбачена, так само як і в ч. 2 ст. 762 ЦК України. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Разом з тим ст. 22 Закону України «Про оренду землі» встановлює три форми орендної плати: грошову, натуральну та відробіткову. Під відробітковою законодавець має на увазі надання послуг орендодавцю. Види послуг, порядок і обсяги їх надання визначаються договором.

Стаття 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлює, що орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.

4. Розмір орендної плати для окремих підвидів договорів оренди встановлюється законодавством. Так, орендна плата за землю встановлюється ст. 21 Закону України «Про оренду землі». Ця стаття містить, зокрема, положення, відповідно до якого річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення — розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель — трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Ця ж стаття встановлює, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому в разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Стаття 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» встановлює, що річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати 10 відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

5. Коментована стаття передбачає можливість перегляду розміру орендної плати. Так, відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» зміна орендної плати можлива за погодженням сторін. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об’єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Зміна орендної плати в договорі оренди землі передбачається ст. 23 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на три роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зменшення розміру орендної плати за ініціативою орендаря передбачено ч. 2 коментованої статті, яку слід застосовувати в системному взаємозв’язку з ч. 4 ст. 762 ЦК України та іншими положеннями законодавства. Наведена норма ЦК України встановлює право наймача (орендаря) вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Частина 6 цієї ж статті встановлює, що наймач (орендар) звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Аналогічна за змістом норма міститься в ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

6. У разі якщо договором передбачена сплата орендної плати у грошовій формі, порядок виконання грошових зобов’язань регулюється, зокрема, ст. 198 ГК України (див. коментар до цієї статті). Відповідно до неї платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються в безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, відтак грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право провадити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Безготівкові розрахунки здійснюються згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 р. N 2346-III та іншими нормативними актами.

Статья 286 ГПК РФ. Отмена ограничения гражданина в дееспособности и признание гражданина дееспособным

Текущая редакция ст. 286 ГПК РФ с комментариями и дополнениями на 2018 год

1. В случае, предусмотренном пунктом 2 статьи 30 Гражданского кодекса Российской Федерации, суд на основании заявления самого гражданина, его представителя, члена его семьи, попечителя, органа опеки и попечительства, медицинской организации, оказывающей психиатрическую помощь, или стационарной организации социального обслуживания, предназначенной для лиц, страдающих психическими расстройствами, принимает решение об отмене ограничения гражданина в дееспособности. На основании решения суда отменяется установленное над ним попечительство.(Часть в редакции, введенной в действие Федеральным законом от 25 ноября 2013 года N 317-ФЗ; в редакции, введенной в действие с 9 декабря 2015 года Федеральным законом от 28 ноября 2015 года N 358-ФЗ.

2. В случае, предусмотренном пунктом 3 статьи 29 Гражданского кодекса Российской Федерации, суд по заявлению гражданина, признанного недееспособным, или выбранных им представителей, опекуна, члена семьи, медицинской организации, оказывающей психиатрическую помощь, или стационарной организации социального обслуживания, предназначенной для лиц, страдающих психическими расстройствами, органа опеки и попечительства на основании соответствующего заключения судебно-психиатрической экспертизы принимает решение о признании гражданина дееспособным. На основании решения суда отменяется установленная над ним опека.(Часть дополнена с 8 апреля 2011 года Федеральным законом от 6 апреля 2011 года N 67-ФЗ; в редакции, введенной в действие Федеральным законом от 25 ноября 2013 года N 317-ФЗ; в редакции, введенной в действие с 9 декабря 2015 года Федеральным законом от 28 ноября 2015 года N 358-ФЗ.

3. Заявление о признании гражданина дееспособным рассматривается судом в порядке, установленном статьей 284 настоящего Кодекса.

Комментарий к статье 286 ГПК РФ

1. Если основания, в силу которых гражданин был признан ограниченно дееспособным, отпали, его дееспособность в соответствии с п.2 ст. 30 должна быть восстановлена. Заявление об отмене ограничения гражданина в дееспособности может быть подано лицами, перечисленными в п.1 ст. 281 ГПК, в том числе самим гражданином, а также его представителем и попечителем.

Суд отменяет ограничение дееспособности при наличии достаточных данных, свидетельствующих о прекращении гражданином злоупотребления спиртными напитками или наркотическими средствами, в связи с чем ему может быть доверено самостоятельное распоряжение имуществом и денежными средствами.

Отмена ограничения дееспособности должна последовать и в том случае, когда семья лица, признанного ограниченно дееспособным, перестала существовать (развод, смерть, разделение семьи) и, следовательно, отпала обязанность этого лица предоставлять средства на ее содержание.

2. При восстановлении или улучшении психического состояния гражданина, признанного недееспособным, может быть подано заявление в суд о признании гражданина дееспособным. Заявителями могут выступать: гражданин, признанный недееспособным, или выбранные им представители, опекун, член семьи, психиатрическое или психоневрологическое учреждение, орган опеки и попечительства.

Решение о восстановлении гражданина в дееспособности принимается судом по результатам судебно-психиатрической экспертизы, из которой должно следовать, что психическое состояние гражданина изменилось и он стал способен понимать значение своих действий и руководить ими.

3. Заявление об отмене ограничения гражданина в дееспособности и признании гражданина дееспособным подается в районный суд по месту жительства данного гражданина, в том числе и в том случае, когда решение об ограничении или лишении дееспособности было вынесено другим судом, например по месту нахождения психиатрического учреждения.

Заявление рассматривается в судебном заседании в порядке ст. 284 ГПК с участием самого гражданина, его опекуна или попечителя, прокурора, представителя органа опеки и попечительства, а также заинтересованных лиц, указанных в п.1 ст. 284 ГПК. Решение о восстановлении гражданина в дееспособности является основанием для отмены установленной над ним опеки или попечительства.

Консультации и комментарии юристов по ст 286 ГПК РФ

Если у вас остались вопросы по статье 286 ГПК РФ и вы хотите быть уверены в актуальности представленной информации, вы можете проконсультироваться у юристов нашего сайта.

Задать вопрос можно по телефону или на сайте. Первичные консультации проводятся бесплатно с 9:00 до 21:00 ежедневно по Московскому времени. Вопросы, полученные с 21:00 до 9:00, будут обработаны на следующий день.

Статья 286. Отмена ограничения гражданина в дееспособности и признание гражданина дееспособным

1. В случае, предусмотренном пунктом 2 статьи 30 Гражданского кодекса Российской Федерации, суд на основании заявления самого гражданина, его представителя, члена его семьи, попечителя, органа опеки и попечительства, медицинской организации, оказывающей психиатрическую помощь, или стационарной организации социального обслуживания, предназначенной для лиц, страдающих психическими расстройствами, принимает решение об отмене ограничения гражданина в дееспособности. На основании решения суда отменяется установленное над ним попечительство.

(в ред. Федеральных законов от 25.11.2013 N 317-ФЗ, от 28.11.2015 N 358-ФЗ)
2. В случае, предусмотренном пунктом 3 статьи 29 Гражданского кодекса Российской Федерации, суд по заявлению гражданина, признанного недееспособным, или выбранных им представителей, опекуна, члена семьи, медицинской организации, оказывающей психиатрическую помощь, или стационарной организации социального обслуживания, предназначенной для лиц, страдающих психическими расстройствами, органа опеки и попечительства на основании соответствующего заключения судебно-психиатрической экспертизы принимает решение о признании гражданина дееспособным. На основании решения суда отменяется установленная над ним опека.

(в ред. Федеральных законов от 06.04.2011 N 67-ФЗ, от 25.11.2013 N 317-ФЗ, от 28.11.2015 N 358-ФЗ)
3. Заявление о признании гражданина дееспособным рассматривается судом в порядке, установленном статьей 284 настоящего Кодекса.

Комментарий к статье 286 Гражданского Процессуального Кодекса РФ

1. Граждане признаются недееспособными или ограничиваются в дееспособности на неопределенный срок. В силу норм п. 3 ст. 29 и п. 2 ст. 30 ГК РФ, если основания, в силу которых гражданин был ограничен в дееспособности или признан недееспособным, отпали, суд отменяет ограничение его в дееспособности или признает его дееспособным. На основании решения суда отменяются установленные ранее попечительство или опека.

Таким образом, основанием для отмены ограничения гражданина в дееспособности и признания гражданина дееспособным является отсутствие оснований, в силу которых ранее суд вынес решение об ограничении дееспособности или о признании недееспособным.

Для отмены ограничения гражданина в дееспособности должно быть снова возбуждено дело.

В соответствии с комментируемой статьей дело об отмене ограничения дееспособности возбуждается на основании заявления самого гражданина, его представителя, члена его семьи, попечителя, органа опеки и попечительства, психиатрического или психоневрологического учреждения.

В процессе рассмотрения дела должно быть установлено, что отпали основания для ограничения дееспособности гражданина.

2. Для отмены признания гражданина недееспособным должно быть возбуждено новое гражданское дело в суде. Оно может быть возбуждено на основании заявления, поданного опекуном недееспособного, членом семьи, психиатрическим или психоневрологическим учреждением, органом опеки и попечительства.

Для признания гражданина дееспособным следует установить, что отпали те обстоятельства, на основании которых он ранее был признан недееспособным.

По делам о признании гражданина дееспособным обязательно проводится судебно-психиатрическая экспертиза (см. Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 24 июня 2008 г. N 11 «О подготовке гражданских дел к судебному разбирательству»).

Основанием для отмены опеки и попечительства относительно указанных граждан является вступившее в законную силу решение суда.