Гпк 139 ст

Статья 139. Основания для обеспечения иска

СТ 139 ГПК РФ

1. По заявлению лиц, участвующих в деле, судья или суд может принять меры по обеспечению иска.

Заявление об обеспечении иска, подписанное усиленной квалифицированной электронной подписью в порядке, установленном законодательством Российской Федерации, может быть подано в суд посредством заполнения формы, размещенной на официальном сайте суда в информационно-телекоммуникационной сети «Интернет».

2. Обеспечение иска допускается во всяком положении дела, если непринятие мер по обеспечению иска может затруднить или сделать невозможным исполнение решения суда.

3. По основаниям, предусмотренным частью второй настоящей статьи, и по правилам настоящей главы меры по обеспечению иска могут быть приняты судьей или судом по заявлению стороны третейского разбирательства по месту нахождения третейского суда, либо по месту нахождения или месту жительства должника, либо по месту нахождения имущества должника.

Комментарий к Статье 139 Гражданского процессуального кодекса

Согласно ч. 1 комментируемой статьи по заявлению лиц, участвующих в деле, судья или суд может принять меры по обеспечению иска.

С 1 января 2017 г. в соответствии с Федеральным законом от 23 июня 2016 г. N 220-ФЗ дополняется новым абзацем, согласно которому «заявление об обеспечении иска, подписанное усиленной квалифицированной электронной подписью в порядке, установленном законодательством Российской Федерации, может быть подано в суд посредством заполнения формы, размещенной на официальном сайте суда в информационно-телекоммуникационной сети «Интернет» .
———————————
Собрание законодательства РФ. 2016. N 26 (ч. I). Ст. 3889.

В соответствии с ч. 2 комментируемой статьи, обеспечение иска допускается во всяком положении дела, если непринятие мер по обеспечению иска может затруднить или сделать невозможным исполнение решения суда.

По основаниям, предусмотренным ч. 2 комментируемой статьи, и по правилам гл. 13 ГПК РФ меры по обеспечению иска могут быть приняты судьей или судом по заявлению стороны третейского разбирательства по месту нахождения третейского суда, либо по месту нахождения или месту жительства должника, либо по месту нахождения имущества должника (ч. 3 комментируемой статьи).

Отличием комментируемой статьи от предыдущей редакции является, во-первых, то, что комментируемая статья поделена на части; во-вторых, то, что в комментируемую статью добавлены правила, предусматривающие принятие обеспечительных мер по заявлению стороны третейского разбирательства по месту нахождения третейского суда, либо по месту нахождения или месту жительства должника, либо по месту нахождения имущества должника.

Господарський процесуальний кодекс України
Стаття 139. Зміст і форма заяви

1. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

2. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб — громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін — фізичних осіб, що не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

3. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичної особи) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові для фізичної особи), що є відповідальною за морською вимогою, її місцезнаходження (для юридичної особи) або місце проживання чи перебування (для фізичної особи), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичної особи) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб — громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;

4) найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.

4. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

5. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Статья 139 ГПК РФ. Основания для обеспечения иска (действующая редакция)

1. По заявлению лиц, участвующих в деле, судья или суд может принять меры по обеспечению иска.

Заявление об обеспечении иска, подписанное усиленной квалифицированной электронной подписью в порядке, установленном законодательством Российской Федерации, может быть подано в суд посредством заполнения формы, размещенной на официальном сайте суда в информационно-телекоммуникационной сети «Интернет».

2. Обеспечение иска допускается во всяком положении дела, если непринятие мер по обеспечению иска может затруднить или сделать невозможным исполнение решения суда.

3. По основаниям, предусмотренным частью второй настоящей статьи, и по правилам настоящей главы меры по обеспечению иска могут быть приняты судьей или судом по заявлению стороны третейского разбирательства по месту нахождения третейского суда, либо по месту нахождения или месту жительства должника, либо по месту нахождения имущества должника.

  • URL
  • HTML
  • BB-код
  • Текст

Комментарий к ст. 139 ГПК РФ

1. Судам следует шире использовать предоставленное им комментируемой статьей право по своей инициативе принимать меры к обеспечению иска, поскольку непринятие таких мер нередко приводит к невозможности либо затруднениям в исполнении решения. Указанные меры необходимо принимать и в тех случаях, когда в соответствии со ст. 309 УПК РФ вопрос о возмещении материального ущерба был передан на рассмотрение в порядке гражданского судопроизводства, если меры по обеспечению иска в уголовном деле отменены или приняты не были.

2. Указанные в данной статье ходатайства вправе заявлять и прокурор, участвующий в деле. В целях реального исполнения решений, при наличии достаточно обоснованных предположений о том, что исполнение решения будет затруднено либо невозможно, прокурор вправе заявлять перед судом ходатайства о принятии мер к обеспечению иска.

3. Положения комментируемой статьи могут быть применены и при рассмотрении дел, возникающих из публичных правоотношений.

4. Обеспечение иска допустимо и в ходе подготовки дела к судебному разбирательству (п. 12 ч. 1 ст. 150 ГПК РФ).

5. Суды не вправе в порядке гл. 13 ГПК РФ выносить определения о приостановлении решений Банка России об отзыве у кредитных организаций лицензии на осуществление банковских операций и о назначении временной администрации по их управлению.

6. Имея в виду, что в соответствии с ч. 7 ст. 251 ГПК РФ подача в суд заявления об оспаривании нормативного правового акта не приостанавливает действие этого нормативного правового акта, судья не вправе применять по просьбе заявителя меры обеспечения по основаниям, предусмотренным комментируемой статьей.

7. См. также содержание и комментарий к ст. ст. 140, 251, 260.1 ГПК РФ.

Гпк 139 ст

Львівського апеляційного господарського суду

від 08 липня 2010 року

№ 3/139 господарського суду Чернівецької області

ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 05.03.2010 р. (суддя О. Гончарук) зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку із об’єднанням в одній позовній заяві шести позовних вимог різного характеру, що суттєво утруднює вирішення спору. Не надано належних доказів сплати державного мита.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі від 08.07.10 (судді Т. Процик, О. Дубник, О. Скрипчук) ухвала суду по цій справі залишена без зміни, оскільки ст. 58 Господарського процесуального кодексу України встановлені правила об’єднання кількох вимог, окремі вимоги не підлягають розгляду в господарських судах, інші не відносяться до предмету спору.

МПП «Фенікс» просить судові рішення у даній справі скасувати, справу направити на новий розгляд з підстав викладених у касаційній скарзі, в тому числі тих, які стосуються розгляду справи по суті, а не правомірності застосування п.5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони повідомленні про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. 111 4 ГПК України правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ст.60 Господарського процесуального кодексу України подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Касатором не доведено, що об’єднані позовні вимоги пов’язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Системне тлумачення п.5 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України дає можливість дійти висновку, що не допускається об’єднання в одній позовній заяві (зустрічному позові) кількох вимог до одного чи кількох відповідачів , якщо сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Не дозволяється об’єднання позовних вимог, які розглядаються в порядку різних видів провадження, зокрема, зобов’язання нотаріуса вчинити певні дії, об’єднані МПП «Фенікс» зустрічні вимоги не є однорідними, не являють собою однаковий спосіб захисту, мають різні підстави виникнення, зокрема, в частині відстрочення повернення кредиту та визнання недійсною кредитної угоди, договору, застави, іпотеки.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.10 р. та ухвалу господарського суду Чернівецької області від 05.03.2010 р. у справі № 3/139 залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Статья 139 ГПК РФ. Основания для обеспечения иска

Новая редакция Ст. 139 ГПК РФ

1. По заявлению лиц, участвующих в деле, судья или суд может принять меры по обеспечению иска.

Заявление об обеспечении иска, подписанное усиленной квалифицированной электронной подписью в порядке, установленном законодательством Российской Федерации, может быть подано в суд посредством заполнения формы, размещенной на официальном сайте суда в информационно-телекоммуникационной сети «Интернет».

2. Обеспечение иска допускается во всяком положении дела, если непринятие мер по обеспечению иска может затруднить или сделать невозможным исполнение решения суда.

3. По основаниям, предусмотренным частью второй настоящей статьи, и по правилам настоящей главы меры по обеспечению иска могут быть приняты судьей или судом по заявлению стороны третейского разбирательства по месту нахождения третейского суда, либо по месту нахождения или месту жительства должника, либо по месту нахождения имущества должника.

Комментарий к Статье 139 ГПК РФ

Обеспечение иска в гражданском судопроизводстве представляет собой самостоятельный гражданский процессуальный институт, предусматривающий принятие судьей или судом по заявлению лиц, участвующих в деле, принудительных мер по обеспечению иска в целях реального исполнения будущего судебного решения.

Обращение лиц, участвующих в деле, с заявлением в суд о принятии мер обеспечения является правом, а не обязанностью. Лицо, заинтересованное в наступлении для него ожидаемых правовых последствий (например, сохранения спорного имущества до разрешения спора), решает само, заявлять ему ходатайство о наложении ареста на это имущество или нет.

Обеспечение иска в гражданском судопроизводстве возможно только после принятия судом искового заявления, т.е. после вынесения или одновременно с вынесением определения о возбуждении гражданского судопроизводства по гражданскому делу в суде первой инстанции. Обеспечение иска, не предъявленного в суд, гражданское процессуальное законодательство не предусматривает. Невозможно также обеспечить иск, который был разрешен и по которому вынесено судебное решение. В этой ситуации применяется ст. 213 ГПК РФ, предусматривающая обеспечение исполнения решения суда.

Другой комментарий к Ст. 139 Гражданского процессуального кодекса Российской Федерации

Обеспечение иска — это принятие судом предусмотренных законом процессуальных мер, гарантирующих исполнение возможного решения по заявленному иску.

Поскольку факт предъявления иска становится известным ответчику, он может принять меры к тому, чтобы решение не было исполнено, может продать или скрыть свое имущество, денежные средства и т.д. Институт обеспечения иска является средством, гарантирующим исполнение будущего судебного решения.

Обеспечение иска допускается во всяком положении дела, если непринятие мер обеспечения может затруднить или сделать невозможным исполнение решения суда. Обеспечение иска возможно как в момент возбуждения гражданского дела, так и при его подготовке, судебном разбирательстве (см. п. 29 Постановления Пленума Верховного Суда РФ от 24 июня 2008 г. N 11 «О подготовке гражданских дел к судебному разбирательству» ).
———————————
БВС РФ. 2008. N 9.

Обеспечение иска может быть произведено судом или судьей по просьбе лиц, участвующих в деле.

Господарський процесуальний кодекс України (ГПКУ) 2018

Господарський процесуальний кодекс України в останній чинній редакції від 28 серпня 2018 року.

Нові не набрали чинності редакції кодексу відсутні.

Ви можете порівняти редакції даного кодексу, вибравши дати вступу редакцій в силу і натиснути на кнопку «Порівняти». Всі останні зміни та доповнення відкриються перед Вами як на долоні.

ГПКУ був принятий у новій редакції. Структура кодексу кардинально змінилась, а його об’єм значно збільшився.

Це новий кодекс з новою структурою статей

Господарський процесуальний кодекс України – нормативно-правий кодифікований акт, який вважається основним джерелом судочинства у господарських справах та справах про банкрутство. Це один із найстаріших кодексів України, він був прийнятий Верховною Радою 6 листопада 1991 року, а чинності набрав 1 березня 1992 року. До 2001 цей нормативний акт називався арбітражним процесуальним кодексом України. Господарський процесуальний кодекс складається з 15 розділів.

В ГПК вказано, що до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх прав можуть звернутися установи, підприємства, організації, інші підприємства (включаючи іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та набули в законному порядку статусу суб’єкта підприємницької діяльності. В деяких випадках до господарського суду можуть звертатись фізичні особи, державні та інші органи, що не суб’єктами підприємницької діяльності. Угоди, які забороняють звертатись до господарського суду, вважаються недійсними. У Господарському процесуальному кодексі визначено, що позови до господарського суду можуть подавати підприємства, організації, державні та інші органи, прокурор, Рахункова палата та інші. Справи щодо банкрутства можуть порушуватись за письмовою заявою кредитора (кредиторів) або боржника.

Юрист-UA.Net постійно стежить за актуалізацією кодексів та законів.

Так, наприклад, Господарський процесуальний кодекс України не має на даний момент ніяких нових запланованих редакційий.

Шансів знайти новішу чинну редакцію — немає.