Трудовой кодекс ст 38

Оглавление:

Кодекс законов о труде Украины (КЗоТ Украины) с комментариями к статьям

ГОРЯЧАЯ ЛИНИЯ БЕСПЛАТНОЙ ЮРИДИЧЕСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ (495) 662-98-20: 441

Статья 38. Расторжение трудового договора, заключенного на неопределенный срок, по инициативе работника

Работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопределенные срок, предупредив об этом собственника или Уполномоченный им орган письменно за две недели. В случае, когда заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (переезд на новое место жительства; перевод мужа или жены на работу в другую местность; поступление в учебное заведение; невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением, беременность, уход за ребенком в достижения им четырнадцатилетнего возраста или ребенком-инвалидом, уход за больным членом семьи в согласовании с медицинским заключением или инвалидом I группы, выход на пенсию, принятие на работу по конкурсу, а также по другому уважительным причинам), собственник или Уполномоченный им орган должен расторгнуть трудовой договор в срок, в котором просит работник.

Если работник по истечение срока предупреждения об увольнении НЕ оставил работы и не просит расторжения трудового договора, собственник или Уполномоченный им орган не вправе уволить его по представленном ранее заявлению, кроме случаев, когда на его место приглашений другой работник, которому в согласовании с законодательством быть не может быть отказано в заключении трудового договора.

Работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или Уполномоченный им орган не выполняет законодательство о труде, условия коллективного или трудового договора.

1. Расторжение трудового договора по инициативе работника в литературе и на практике обычно называют увольнением по собственному желанию. В дальнейшем изложении эти два понятия будут употребляться как синонимы.

2. Если трудовой договор заключен на неопределенные срок, работник имеет право в любое время расторгнуть его, письменно предупредив владельца об увольнении по две недели.

согласовании со ст. 42 Уголовно-исполнительном кодексе Украины в течение срока отбывания наказания в виде исправительных работ без лишение свободы запрещается увольнение осужденных с работы по собственному желанию без разрешения уголовно-исполнительной инспекции. Разрешение предоставляется после проверки обоснованности заявления осужденного. Отказ в разрешении на увольнение должно быть мотивирован. Оно может быть обжаловано вышестоящему должностного лицу. Согласно части второй ст. 124 Конституции оно может быть обжаловано в суде.

3. В целом ряде случаев закон обязывает владельцев делать увольнения работников в такой срок, в котором они просят. При этом речь идет о сокращении двухнедельного срока, поскольку за его пределами работник может уволиться в общем порядке. В этом случае срок предупреждения об освобождения сокращается на усмотрение работника хотя бы даже и до одного дня. Случаи, когда на владельца возлагается обязанность освободить работника в срок, в котором он просит, Перечисленные в ст. 38 КЗоТ. Все они объединены одним общим признаком — невозможностью для работника продолжать работу, которая проявляется, в частности, таким образом:

1) переезд на новое место жительства. Очевидно он должен быть чем-то подтвержден. Подтверждением в этом случае могут быть документы, например, то, что свидетельствуют снятия с регистрации по прежнему месту жительства

2) перевод одного из супругов в другую местность (подтверждается справкой о переводе на новое место работы)

3) вступление в учебное заведение (подтверждается справкой учебного заведения)

4) невозможность проживания в данной местности (подтверждается медицинским заключением)

5) беременность (Подтверждается медицинским заключением)

6) уход за ребенком до достижения им четырнадцатилетнего возраста или ребенком-инвалидом. Согласно законодательству не необходимо какого-либо подтверждения необходимости ухода. Запись о детях в отделе кадров, как правило, есть. В нужных случаях документы о наличии ребенка Должны быть предоставлены. А факт увольнения именно из-за ухода за ребенком подтверждается только заявление работника. Требовать каких-либо документов, подтверждающих такой мотив освобождения (при наличии ребенка), владелец не вправе

7) уход за больным членом семьи или инвалидом первой группы (необходимость ухода подтверждается медицинским заключением). Относительно инвалида первой группы необходима только справка, что он проживает вместе с работником, или хотя и НЕ вместе, но есть возможность с учетом мест проживания осуществления ухода за инвалидом первой группы

8) выход на пенсию. Увольнение по собственному желанию работника, которому назначена пенсия или такого, по которому сделано представление в назначение пенсии, или Который хотя бы достиг Пенсионного возраста, должно рассматриваться как выход на пенсию, если работник указывает на эту причину увольнения в заявление. Для оформления увольнения по этой причине достаточно проверить факт назначения пенсии, представления для назначения пенсии или достижения Пенсионного возраста. Проверять действительность мотивов нецелесообразно, поскольку закон признает право указанных работников ссылаться просто на такую Не только конкурс, проводимый в случаях, предусмотренных законодательством, но и конкурс, что проводится в случаях, прямо не предусмотренных законодательством. Ограничение действия этой льготы случаями проведения конкурса, прямо предусмотренным законодательством, противоречило бы смысла ст. 38 КЗоТ.

Ст. 38 КЗоТ обязывает собственника уволить работника в сроки, в Которые работник просит, также при наличии других уважительных причинам. Какие другие причины можно признать уважительными — это должно решаться в каждом конкретном случае.

4. Владелец обязан освободить также работника по собственному желанию в сроки, которые указал сам работник, если собственник или Уполномоченный им орган не выполняет законодательство о труде или условия коллективного или трудового договора по этим вопросам. Сегодня актуальным является право на освобождение в срок, определяется работником, в случаях такого нарушения как задержка выплаты заработной платы.

5. Значение уважительных причин увольнения работников с работы по собственному желанию существенно снизилось в связи с переходом к дифференциации размера пособия по социальному страхованию (если она не выплачивается в размере 100 процентов среднего заработка) по критерию продолжительности страхового стажа, а НЕ непрерывного стаж работы. Однако это НЕ означает, что квалификация увольнении по собственному желанию при наличии уважительных причин вообще потеряла значение. В частности, наличие уважительных причин увольнения, как юридический факт, учитывается при выплате пособия по безработице (ч. 3 ст. 23 ч. 5 ст. 31 Закона «Об общеобязательно ГОСУДАРСТВЕННОМ социальном страховании на случай безработицы «).

6. При отсутствии причин, свидетельствующем о невозможности продолжения работником работы, стороны трудового договора вправе договориться о любой срок освобождения после подачи работником заявления об этом в пределах двухнедельного срока. При наличии такой договоренности работника можно уволить даже в день подачи заявления об увольнении. Однако владелец не вправе уволить работника до истечение двухнедельного срока после подачи работником заявления об увольнении, если работник об этом не просить. Если же владелец освободит работника к истечение двухнедельного срока при отсутствии его согласия, суд безусловно, восстановит его на работе, или в лучшем для владельца случае с учетом требования работника изменит дату увольнения.

7. Вместе работнику дается право отзыва ранее поданное заявление об увольнении по собственному желанию. Это — Безусловное право работника. Правда, организационные формы реализации работником этого права определены Не совсем верно. Лучше всего, если работник подаст заявление об отзыве ранее поданного заявления об увольнении в истечение двухнедельного срока, установленного ст. 38 КЗоТ. Такое заявление обязано быть надлежаще зафиксирован, чтоб в случае спора можно было бы ссылаться на Соответствующие доказательства отзыве заявления об увольнении. Законодательство НЕ устанавливает обязательной письменной формы отзыва заявления об увольнении, поэтому отзыв может быть и устным, а приходится оно может любыми доказательствами, Которые допускает гражданско-процессуальное законодательство.

8. Есть, однако, один случай, когда работник лишается права отозвать заявление об увольнении по собственному желанию. Такого чтоб он не имеет, когда в связи с подачей заявления об увольнении владелец пригласил на его место такого работника, которому нельзя отказать в приеме на работу. Считается — и это соответствует части пятой ст. 24 и п. 1 части второй ст. 232 КЗоТ, — что в приеме на работу быть не может быть отказано лицам, приглашенным на работу в порядке перевод. В свое время в научно-практической литературе делалась попытка доказать, что быть не может быть отказано в приеме на работу любому приглашенном на работу работнику. Однако Пленум Верховного Суда Украины разъяснил, что только приглашение на место работника, подавшего заявление об увольнении по собственному желанию, второго работника в порядке перевода, лишает того, кто освобождается, вправе отозвать свое заявление об увольнении.

9. Если по истечение двух недель после письменного предупреждения работником собственника в расторжении трудового договора работник не был уволен, продолжает работать и НЕ настаивает на увольнении, собственник не вправе уволить его в согласовании с ранее поданного заявления. Нередко, однако, сам работник заинтересован в продолжении работы время по истечение двухнедельного срока. Как правило, это связано с тем, что НЕ закончен процесс сдачи-приемки материальных ценностей, полученных в свое время увольняемым, под отчет. Владелец, в принципе, мог бы закончить прием материальных ценностей и без увольняемы, поручил это специально созданной комиссии. Но работник сам заинтересован в том, чтоб лично сдать материальные ценности для того, чтоб предотвратить Возможные злоупотребления. В таком случае целесообразно, чтоб работник еще раз письменно, в истечение двухнедельного срока после подачи заявления об увольнении, подтвердил свою просьбу о освобождение, и изложил свое согласие продолжать работу в окончания сдачи-приемки материальных ценностей. После окончания сдачи-приемки материальных ценностей, с учетом повторно поданного заявления, работник будет уволен по собственному желанию, хотя бы со дня подачи первого заявления прошло более двух недель.

10. Последним днем об этом владельца письменно. Если работник подал заявление об увольнении (предупредил владельца письменно в расторжении трудового договора) в среду — 12 июля 2006, то последним днем отпуска «по просьбе работника в случае его увольнения ему может быть предоставлен неиспользованный отпуск с увольнением в последний день отпуска. Следовательно, работник может одновременно с заявлениями о увольнении по собственному желанию подать заявление о предоставление ему неиспользованного отпуска или его части. Причем, в этом случае днем в предстоящем увольнении. При этом, по нашему мнение, право вернуться на работу и отозвать заявление об увольнении по ст. 38 КЗоТ такой работник может только в течение срока предупреждения. Если этот срок закончился и работник НЕ отменил поданное им заявление об увольнении, то он может считаться оставил работу и потерял право на возвращение к работе после окончания отпуска. Более того, в этом случае допустимо выдать ему трудовую книжку и произвести с ним расчет НЕ во формальный день увольнения, а в последний день работы.

Статья 38. Урегулирование разногласий

СТ 38 ТК РФ.

Если в ходе коллективных переговоров не принято согласованное решение по всем или отдельным вопросам, то составляется протокол разногласий. Урегулирование разногласий, возникших в ходе коллективных переговоров по заключению или изменению коллективного договора, соглашения, производится в порядке, установленном настоящим Кодексом.

Комментарий к Ст. 38 Трудового кодекса РФ

1. Отсутствие согласованного решения по тем или иным вопросам, являющимся предметом коллективных переговоров, оформляется протоколом разногласий. Протокол должен отражать существо разногласий, возникших между сторонами коллективных переговоров. Это, как правило, достигается отражением позиции каждой из сторон по каждому вопросу, по которому отсутствует согласованное решение сторон. Протокол разногласий должен быть подписан представителями сторон, не достигших согласия. Допускается подписание протокола разногласий как всеми участниками коллективных переговоров от соответствующих сторон, так и одним уполномоченным представителем от каждой стороны.

2. Разногласия, возникшие в ходе коллективных переговоров, урегулируются в порядке, установленном для разрешения коллективных трудовых споров. Об этом см. гл. 61 ТК РФ и комментарий к ней. В настоящее время составление протокола разногласий не означает автоматического возникновения коллективного трудового спора: после окончания коллективных переговоров работники вправе по несогласованным позициям выдвинуть требования в адрес работодателя. И лишь их отклонение (отсутствие ответа в установленный срок) приведет к возникновению коллективного трудового спора. О выдвижении требований см. ст. 399 ТК РФ и комментарий к ней.

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Кодекс законів про працю України (КЗпПУ)

  • перевірено сьогодні
  • кодекс від 25.07.2018
  • вступив у чинність 23.07.1996

Ст. 38 КЗпПУ в останній чинній редакції від 20 січня 2018 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Глава III. Трудовий договір

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Мего-Інфо — Юридична бібліотека №1

Юридична бібліотека України

Популярні розділи

Всього на сайті:

Дисертацій з права онлайн: 62

Підручників з права онлайн: 37

НПК кодексів України онлайн: 16

Коментарі кодексів

Веломагазин Украины №1

OBOD.com.ua

Доставка БЕСПЛАТНО. Со склада

Галузі права

  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 307.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 410.
  • strict warning: Non-static method Pagination::getInstance() should not be called statically in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.
  • strict warning: Only variables should be assigned by reference in /home/povnator/public_html/mego.info/sites/all/modules/pagination/pagination.module on line 344.

Статья 38. Расторжение трудового договора, заключенного на неопределенный срок, по инициативе работника

Сторінки матеріалу:

  • Статья 38. Расторжение трудового договора, заключенного на неопределенный срок, по инициативе работника
  • Сторінка 2

Работник имеет право расторгнуть трудовой договор, заключенный на неопреде­ленный срок, предупредив об этом собственника или уполномоченный им орган письменно за две недели. В случае, когда заявление работника об увольнении с работы по собственному желанию обусловлено невозможностью продолжать работу (переезд на новое место жительства; перевод мужа или жены на работу в другую местность; поступление в учебное заведение; невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением; беременность; уход за ребен­ком до достижения им четырнадцатилетнего возраста или ребенком-инвалидом; уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или инвалидом 1 группы; выход на пенсию; прием на работу по конкурсу, а также по другим уважи­тельным причинам), собственник или уполномоченный им орган должен расторгнуть трудовой договор в срок, о котором просит работник.

Если работник по истечении срока предупреждения об увольнении не оставил работы и не требует расторжения трудового договора, собственник или уполно­моченный им орган не вправе уволить его по поданному ранее заявлению, кроме случаев, когда на его место приглашен другой работник, которому в соответствии с законодательством не может быть отказано в заключении трудового договора.

Работник имеет право в определенный им срок расторгнуть трудовой договор по собственному желанию, если собственник или уполномоченный им орган не выпол­няет законодательство о труде, условия коллективного либо трудового договора.

  1. Расторжение трудового договора по инициативе работника в литературе и на прак­тике обычно называют увольнением по собственному желанию. В дальнейшем эти два понятия будут использоваться как синонимы.
  2. Если трудовой договор заключен на неопределенный срок, работник имеет право в любое время расторгнуть его, письменно предупредив собственника об увольнении за две недели.

В соответствии со ст. 42 Уголовно-исполнительного кодекса Украины [91] в течение срока отбывания наказания в виде исправительных работ без лишения свободы запре­щается увольнение осужденных с работы по собственному желанию без разрешения уголовно-исполнительной инспекции. Разрешение предоставляется после проверки обоснованности заявления осужденного. Отказ в разрешении на увольнение должен быть мотивированным. Он может быть обжалован вышестоящему служебному лицу. В соответствии с частью второй ст. 124 Конституции он может быть обжалован в суде.

  1. В целом ряде случаев закон обязал собственников увольнять работников в такой срок, о котором они просят. При этом речь идет о сокращении двухнедельного срока, поскольку за его пределами работник может уволиться в общем порядке. В этом слу­чае срок предупреждения об увольнении сокращается на усмотрение работника хотя бы и до одного дня. Случаи, когда на собственника возлагается обязанность уволить работника в срок, о котором он просит, перечислены в ст. 38 КЗоТ. Все они объеди­нены одним общим признаком — невозможностью для работника продолжать работу, которая проявляется, в частности, следующим образом:
  1. переезд на новое местожительство. Очевидно, он должен быть чем-либо под­твержден. Подтверждением в этом случае могут быть документы, например, те, которые свидетельствуют о снятии с регистрации по предыдущему месту проживания;
  2. перевод одного из супругов в другую местность (подтверждается справкой о пере­воде на новое место работы);
  3. поступление в учебное заведение (подтверждается справкой учебного заведе­ния);
  4. невозможность проживания в данной местности (подтверждается медицинским заключением);
  5. беременность (подтверждается медицинским заключением);
  6. уход за ребенком до достижения им четырнадцатилетнего возраста или за ребенком-инвалидом. В соответствии с законодательством не является необходимым какое-либо подтверждение необходимости ухода. Запись о детях в отделе кадров, как правило, есть. В необходимых случаях документы о наличии ребенка должны быть предоставлены. А факт увольнения именно в связи с уходом за ребенком подтвержда­ется только заявлением работника. Требовать какие-либо документы, подтверждающие такой мотив увольнения (при наличии ребенка), собственник не вправе;
  7. уход за больным членом семьи или инвалидом первой группы (необходимость ухода подтверждается медицинским заключением). В отношении инвалида первой группы необходима только справка о том, что он проживает вместе с работником, или хотя и не вместе, однако имеется возможность с учетом мест проживания осуществле­ния ухода за инвалидом первой группы;
  8. выход на пенсию. Увольнение по собственному желанию работника, которому назначена пенсия или в отношении которого сделано представление о назначении пен­сии, или который хотя бы достиг пенсионного возраста, должно рассматриваться как выход на пенсию, если работник указывает на эту причину увольнения в заявлении. Для оформления увольнения по этой причине достаточно проверить факт назначения пенсии, представления для назначения пенсии или достижения пенсионного возраста. Проверять действительность мотивов нецелесообразно, поскольку закон признает право указанных работников ссылаться просто на такую причину увольнения без каких-либо дополнительных обоснований;
  9. прием на работу по конкурсу. При этом во внимание берется не только конкурс, который проводится в случаях, предусмотренных законодательством, но и конкурс, который проводится в случаях, прямо не предусмотренных законодательством. Ограни­чение действия этой льготы случаями проведения конкурса, прямо предусмотренными законодательством, противоречило бы содержанию ст. 38 КЗоТ.

Статья 38 КЗоТ обязывает собственника уволить работника в сроки, о которых работник просит, также при наличии других уважительных причин. Какие иные при­чины можно признать уважительными — это должно решаться в каждом конкретном случае.

Трудовой кодекс ст 38

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

1. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника в літературі і на практиці звичайно називають звільненням за власним бажанням. У подальшому викладенні ці два поняття будуть використовуватися як синоніми.

2. Якщо трудовий договір укладено на невизначений строк, працівник має право в будь-який час розірвати його, письмово попередивши власника про звільнення за два тижні.

Відповідно до ст. 42 Кримінально-виконавчого кодексу України протягом строку відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі забороняється звільнення засуджених з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл надається після перевірки обґрунтованості заяви засудженого. Відмова в дозволі на звільнення повинна бути вмотивована. Вона може бути оскаржена вищестоящій службовій особі. Відповідно до частини другої ст. 124 Конституції вона може бути оскаржена в суді.

3. У цілій низці випадків закон зобов’язав власників робити звільнення працівників у такий строк, про який вони просять. При цьому мова йде про скорочення двотижневого строку, оскільки за його межами працівник може звільнитися в загальному порядку. У цьому випадку строк попередження про звільнення скорочується на розсуд працівника хоча б навіть і до одного дня. Випадки, коли на власника покладається обов’язок звільнити працівника в строк, про який він просить, перелічені в ст. 38 КЗпП. Усі вони об’єднані однією загальною ознакою — неможливістю для працівника продовжувати роботу, яка виявляється, зокрема, у такий спосіб:

1) переїзд на нове місце проживання. Очевидно він повинен бути чимось підтверджений. Підтвердженням у цьому випадку можуть бути документи, наприклад, ті, що свідчать зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання;

2) переведення одного з подружжя в іншу місцевість (підтверджується довідкою про переведення на нове місце роботи);

3) вступ до навчального закладу (підтверджується довідкою навчального закладу);

4) неможливість проживання в даній місцевості (підтверджується медичним висновком);

5) вагітність (підтверджується медичним висновком);

6) догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або за дитиною-інвалідом. Відповідно до законодавства не потрібно будь-якого підтвердження необхідності догляду. Запис про дітей у відділі кадрів, як правило, є. У необхідних випадках документи про наявність дитини повинні бути надані. А факт звільнення саме через догляд за дитиною підтверджується лише заявою працівника. Вимагати будь-яких документів, що підтверджують такий мотив звільнення (за наявності дитини), власник не вправі;

7) догляд за хворим членом сім’ї або інвалідом першої групи (необхідність догляду підтверджується медичним висновком). Щодо інваліда першої групи необхідна тільки довідка, що він проживає разом із працівником, або хоч і не разом, але є можливість з урахуванням місць проживання здійснення догляду за інвалідом першої групи;

8) вихід на пенсію. Звільнення за власним бажанням працівника, якому призначена пенсія або такого, щодо якого зроблено подання про призначення пенсії, або який хоча б досяг пенсійного віку, повинне розглядатися як вихід на пенсію, якщо працівник вказує на цю причину звільнення в заяві. Для оформлення звільнення з цієї причини досить перевірити факт призначення пенсії, подання для призначення пенсії або досягнення пенсійного віку. Перевіряти дійсність мотивів недоцільно, оскільки закон визнає право зазначених працівників посилатися просто на таку причину звільнення без яких-небудь додаткових обґрунтувань;

9) прийняття на роботу за конкурсом. При цьому, до уваги береться не тільки конкурс, що проводиться у випадках, передбачених законодавством, але і конкурс, що проводиться у випадках, прямо не передбачених законодавством. Обмеження дії цієї пільги випадками проведення конкурсу, прямо передбаченими законодавством, суперечило б змісту ст. 38 КЗпП.

Ст. 38 КЗпП зобов’язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин. Які інші причини можна визнати поважними — це повинно вирішуватися у кожному конкретному випадку.

4. Власник зобов’язаний звільнити також працівника за власним бажанням у строки, які вказав сам працівник, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю або умови колективного чи трудового договору з цих питань. Сьогодні актуальним є право на звільнення в строк, що визначається працівником, у випадках такого порушення як затримка виплати заробітної плати.

5. Значення поважних причин звільнення працівників з роботи за власним бажанням істотно знизилося у зв’язку з переходом до диференціації розміру допомоги по соціальному страхуванню (якщо вона не виплачується в розмірі 100 відсотків середнього заробітку) за критерієм тривалості страхового стажу, а не безперервного стажу роботи. Однак це не означає, що кваліфікація звільнення за власним бажанням за наявності поважних причин взагалі втратила значення. Зокрема, наявність поважних причин звільнення, як юридичний факт, враховується при виплаті допомоги по безробіттю (ч. 3 ст. 23, ч. 5 ст. 31 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

6. За відсутності причин, які свідчать про неможливість продовження працівником роботи, сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності такої домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Однак власник не вправі звільнити працівника до закінчення двотижневого строку після подачі працівником заяви про звільнення, якщо працівник про це не просить. Якщо ж власник звільнить працівника до закінчення двотижневого строку за відсутності його згоди, суд, безумовно, поновить його на роботі, чи в кращому для власника випадку з урахуванням вимоги працівника змінить дату звільнення.

7. Водночас працівникові дається право відкликати раніше подану заяву про звільнення за власним бажанням. Це — безумовне право працівника. Правда, організаційні форми реалізації працівником цього права визначені не зовсім чітко. Найкраще, якщо працівник подасть заяву про відкликання раніше поданої заяви про звільнення до закінчення двотижневого строку, встановленого ст. 38 КЗпП. Така заява повинна бути належно зафіксована, щоб у разі спору можна було б посилатися на відповідні докази відкликання заяви про звільнення. Законодавство не встановлює обов’язкової письмової форми відкликання заяви про звільнення, тому відкликання може бути й усним, а доводитися воно може будь-якими доказами, які допускає цивільно-процесуальне законодавство.

8. Є, однак, один випадок, коли працівник позбавляється права відкликати заяву про звільнення за власним бажанням. Такого права він не має тоді, коли у зв’язку з подачею заяви про звільнення власник запросив на його місце такого працівника, якому не можна відмовити в прийнятті на роботу. Вважається — і це відповідає частині п’ятій ст. 24 і п. 1 частини другої ст. 232 КЗпП, — що в прийнятті на роботу не може бути відмовлено особам, запрошеним на роботу в порядку переведення. У свій час у науково-практичній літературі робилася спроба довести, що не може бути відмовлено в прийнятті на роботу будь-якому запрошеному на роботу працівникові. Однак Пленум Верховного Суду України дав роз’яснення, що тільки запрошення на місце працівника, який подав заяву про звільнення за власним бажанням, іншого працівника в порядку переведення, позбавляє того, хто звільняється, права відкликати свою заяву про звільнення.

9. Якщо після закінчення двох тижнів після письмового попередження працівником власника про розірвання трудового договору працівник не був звільнений, продовжує працювати і не наполягає на звільненні, власник не вправі звільнити його відповідно до раніше поданої заяви. Нерідко, однак, сам працівник зацікавлений у продовженні роботи якийсь час після закінчення двотижневого строку. Як правило, це пов’язане з тим, що не закінчений процес здачі-приймання матеріальних цінностей, отриманих у свій час працівником, який звільняється, під звіт. Власник, у принципі, міг би закінчити приймання матеріальних цінностей і без працівника, який звільняється, доручивши це спеціально створеній комісії. Але працівник сам зацікавлений у тому, щоб особисто здати матеріальні цінності для того, щоб попередити можливі зловживання. У такому випадку доцільно, щоб працівник ще раз письмово, до закінчення двотижневого строку після подачі заяви про звільнення, підтвердив своє прохання про звільнення, та виклав свою згоду продовжувати роботу до закінчення здачі-приймання матеріальних цінностей. Після закінчення здачі-приймання матеріальних цінностей, з урахуванням повторно поданої заяви, працівник буде звільнений за власним бажанням, хоча б із дня подачі першої заяви пройшло більше ніж два тижні.

10. Останнім днем роботи у разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника є той же день тижня, у який працівник попередив про це власника письмово. Якщо працівник подав заяву про звільнення (попередив власника письмово про розірвання трудового договору) у середу — 12 липня 2006 року, то останнім днем роботи є середа — 26 липня того ж року.

11. Відповідно до ст. 3 Закону «Про відпустки» на прохання працівника у разі його звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки. Отже, працівник може одночасно з заявою про звільнення за власним бажанням подати заяву про надання йому невикористаної відпустки або її частини. Причому, в цьому випадку днем звільнення буде вважатися останній день відпустки, навіть у разі, якщо цей день буде за межами встановленого в цій статті двотижневого строку попередження про майбутнє звільнення. При цьому, на нашу думку, право повернутися на роботу і відкликати заяву про звільнення по ст. 38 КЗпП такий працівник може тільки протягом строку попередження. Якщо цей строк закінчився і працівник не скасував подану ним заяву про звільнення, то він може вважатися таким, що залишив роботу і втратив право на повернення до роботи після закінчення відпустки. Більш того, у цьому випадку допустимо видати йому трудову книжку і провести з ним розрахунок не у формальний день звільнення, а в останній день роботи.

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

КОММЕНТАРИЙ от ресурса «ПРОТОКОЛ»:

Бувають випадки, коли працівник бажає звільнитись з займаної ним посади, але керівник чи уповноважений орган не приймає заяву про звільнення за власним бажанням, не видає наказ про звільнення, затягує такий процес, або ніяк не реагує. В такому випадку працівнику потрібно направити заяву про звільнення поштою на юридичну адресу підприємства, де він працює. День отримання підприємством такого листа \заяви\ буде вважатись днем подання працівником заяви про звільнення.

За ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Але є випадки, коли працівник може звільнитись не чекаючи двох тижневого терміну, коли таке звільнення з роботи зумовлено неможливістю продовжувати роботу, наприклад, переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

За таких обставин роботодавець повинен звільнити працівника у термін вказаний в заяві останнього.

Адвокат Ярослав Новіков прийняв участь у справі № 753/7773/16-ц, де юридична особа, в особі її власників, не вчиняла жодних дій щодо звільнення керівника після подання ним заяви про звільнення.

Керівник звернувся до загальних зборів учасників юридичної особи з заявою про звільнення його з посади директора, однак загальні збори учасники товариства не провели, питання про звільнення позивача з посади директора не вирішили. Керівник підприємства змушений був звернутись до суду з приводу його звільнення та відновлення його прав, як працівника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору також є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

В даній справі суд розцінив бездіяльність відповідачів щодо припинення трудових відносин з директорм, як протиправну, що порушує трудові права позивача, як працівника.

Крім того, вказав, що за нормами ч.ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою — п’ятою цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. У даному випадку бездіяльністю відповідача порушуються права позивача щодо вільного вибору праці.

На підставі такого, судом задоволені вимоги позивача, — розірвано трудовий договір між керівником та підприємством, визнано повноваження директора припиненими, та зобов’язано відповідача внести до трудової книжки директора записи про звільнення з посади директора.